На території колишнього Львова, а також його околиць, річки й численні потоки утворювали цілу систему ставів. Їх використовували господарі, військові, вони були улюбленими місцями відпочинку львів’ян… Багато з цих водойм Львів втратив. А от став «Світязь» повністю не зник, проте видозмінився, пише leopolis.name.
Бере початок з XVIII століття
За інформацією дослідника П. Гранкіна, на перехресті вулиць Вулецької та Ісаковича (пізніше – Сахарова та Горбачевського), існував став «Полтава». Він відомий ще з XVIII століття і належав ченцям-домініканцям. До 1831 року був у власності родини Чижів, потім – Левицьких.
На початку XIX століття розведення риб у Львові поступово почало занепадати, вирубування лісів, осушення боліт та мочарів призвело до обміління ставів, зменшення їхньої поверхні та, відповідно, зменшення прибутків. Тому, частина власників ставів перетворила їх на купальні – заклади з відповідною інфраструктурою: роздягальнями, ресторанами, обслугою, а іноді навіть з культурними програмами.
Цей став спіткала така ж доля. У кінці XIX століття новою власницею вже купальні стала Емілія Маріон. До Першої світової війни його називали багатьма назвами – «Полтава», «Вулецький», «Левицького», «Маріонової». Емілія Маріон перейменувала його на «Світязь» – на честь найглибшого озера України з системи Шацьких озер.
«Світязь» був придатним не лише для купання, а й веслярства. Для цього його розділили шлюзом на дві частини – Великий став (для веслярських прогулянок) та Малий став (для купання).
Використовувався для ігрових видів спорту
На початку ХХ століття «Світязь» став спортивно-оздоровчим осередком і опинився в розпорядженні управлінця Марка Данека. Він дбав про належний стан купальні, адже вона давала йому хороший прибуток. Тут постійно з’являлися нові споруди, територія була доглянутою, рівень і чистота води постійно регулювалися. Облаштували й дорожні під’їзди.
Від 1920-х років і до початку Другої світової війни заклад належав родині Терлецьких і називався «Веслярсько-купелеве підприємство «Світязь»». Львів’яни полюбляли це місце, воно продовжувало бути важливим спортивним осередком з гарним пляжем. За згадками сучасників, «на ставі Маріона можна було досхочу накататися за 5 центів. Досить скромно облаштований, два газових ліхтаря, невелика роздягальня, в неділю грали катаринки».
До слова, перші змагання з плавання у Львові провели саме тут – у 1906 році. А взимку 1926 року на Малому ставі започаткували розіграш першості Львова з канадського хокею. Улітку цього ж року ватерполісти тут вперше провели поєдинки Львівського окружного союзу.
Увесь цей час «Світязь» використовував також львівський спортивний клуб «Погонь», до якого належав і відомий польський спортсмен, інженер, який займався будівництвом спортивних об’єктів, Тадеуш Кухар. За його проєктом «Світязь» було знову реконструйовано та обладнано за сучасними взірцями.
Підпорядкування «Медику»
На початку 1950-х років «Світязь» потрапив у підпорядкування Спортивного товариства «Медик». На його базі архітектор Ярослав Новаківський спроєктував спортивний комплекс. У 2000-х роках комплекс приватизували, однак назва «Медик» залишилася незмінною. Відтоді влітку тут басейн, а взимку – ковзанка.
Фото: «Фотографії Старого Львова»
