Стрийський парк – один із найстаріших у Львові, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Він вважався найгарнішим парком міжвоєнної Польщі, пише leopolis.name.
Облаштували на території Стрийського кладовища
Парк почали облаштовувати в 1879 році за ініціативи міського радника Станіслава Немчиновського. Його спроєктував інспектор міських плантацій, творець львівських парків Арнольд Рерінг ще в 1877 році на території колишнього Стрийського кладовища. Занепалий цвинтар увійшов до території нового парку, де впорядкували дерева, усунули понищені давні надгробки. У перші роки там висадили 40 тисяч дерев. Найбільше було кленів, яворів та ялин.
У 1887 році вирішили спорудити в новоствореному парку пам’ятник Яну Кілінському (варшавському шевцю, одному з керівників Варшавського повстання 1794 року). Сам монумент доручили створювати українським скульпторам Григорію Кузневичу та Юліану Марковському. Пам’ятник вдалося відкрити у 1895 році. Після встановлення пам’ятника і до 1939 року парк називали ім’ям Кілінського. Однак нова назва в народі не прижилася, львів’яни продовжили називати його Стрийським.
Під час Першої світової війни в парку впав австрійський літак. В листопаді 1918 року тут ховали загиблих українських військових. Потім їх перенесли на цвинтар.
Виставки як привід для оновлення парку
Спочатку площа парку займала лише його теперішню нижню частину, а верхня була пустирем. У 1894 році, з 5 червня до 10 жовтня, у верхній частині провели Галицьку крайову виставку, на яку з Відня приїжджав сам імператор Франц Йосиф I. Це найбільший ярмарок в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків. Виставка стала однією з найбільших і наймасовіших подій в історії Львова, а також одним із головних містоутворюючих чинників кінця XIX століття.
Експозиція охоплювала всі галузі тодішнього господарства Галичини. У ній взяли участь як місцеві, так і закордонні учасники. За 139 днів роботи виставки її відвідало понад мільйон осіб. У деякі дні наплив людей був таким великим, що, крім касирів, до продажу квитків залучали і дирекцію виставки.
У той час у парку збудували численні виставкові павільйони. У 1907 році до цієї території підвели трамвайну колію. Через 29 років трамвайну колію продовжили до вулиці Козельницької, а звідти – до Стрийської рогатки. Ще через 4 роки ділянку від вулиці Івана Франка до Стрийської рогатки розібрали, а трамвайну лінію в парку закрили.
Частиною виставки була вежа. Вона, крім оздоблювальної функції, мала ще й функцію цілком практичну – водопостачання до фонтанів, для кав’ярень та худоби, а також для прибирання, адже поблизу не було великих точок із питною водою. У 1970-х роках вежа перетворилась на однойменну і популярну кав’ярню.
Крім того, з 1921 й до 1939 року в парку діяла щорічна міжнародна виставка-ярмарок «Східні торги». Тоді підвели вузькоколійні залізничні шляхи для доставки вантажів і пасажирів від станції Персенківка. У 1951 році вузькоколійні шляхи частково розібрали на ділянці від вулиці Козельницької до станції Персенківка, а частково використали для створення Львівської дитячої залізниці.
Спорудження арки й кінотеатру «Львів»
У 1952 році головний вхід у парк прикрасили легкою аркою коринфського ордеру за проєктом радянського архітектора Генріха Швецького-Вінецького.
Згодом територію парку збільшили завдяки пустирям і невживаним ділянкам, також встановили чавунну огорожу, посадили нові породи дерев і чагарників.
А в 1960 році на базі павільйону важкої промисловості в парку запрацював перший широкоформатний кінотеатр в Україні під назвою «Львів». Тут могло перебувати 760 глядачів. Щоденно показували до 7 сеансів. Кіно можна було подивитися за лояльними цінами. Фільми деякий час продовжували показувати і в часи незалежності.
«Івасик-Телесик» та фонтани з русалками
1964 року на центральній липовій алеї з’явився фонтан «Івасик-Телесик». Композиція відтворює атмосферу казки – маленький хлопчик міцно обіймає шию лебедя, і вони ніби мають ось-ось відірватися від землі. Тоді робота фонтану була влаштована таким чином, що вода розпилювалася крізь дзьоби лебедів. У 2009–2011 роках фонтан реконструювали і зробили світломузичним. Спосіб розпилення води дещо змінився, але від того фонтан не став гіршим.
Також у парку сконструювали фонтан з русалками, в центрі якого розміщувалася кам’яна ваза, з якої вода під тиском била догори вертикальними струменями. Згодом його перетворили на клумбу з квітниками і травниками. У 1980-х роках провели реконструкцію за проєктом архітектора Миколи Обідняка і скульптора Ярослава Скакуна. Тоді вазу замінили на бронзову композицію з трьох русалок, що тримають у руках вінок. Довершити роботи не вдалося, тож скульптура як фонтан так і не запрацювала.
Озеро
В початковому проєкті парку були оранжерея та озеро з прилеглими квітниками. Їх вдалося зберегти.
Деякий час озеро було занедбаним. У 2012 році тут прочистили каналізацію, встановили два колодязі, а дно засипали піском. Територію навколо озера огородили низьким парканом. Озеро називають Лебединим, бо тут плавають лебеді. У 2021 році водойму обладнали спеціальною системою, що не дає йому цілком покритися кригою.
Прикраса озера – скульптура оголеної постаті жінки під назвою «Лілея». Цікаво, що ця скульптура є дипломною роботою українського скульптора Ярослава Мотики. У 1966 році скульптор показав свій проєкт головному художнику міста Ярославу Новаківському і запропонував його поставити в парку. Проєкт художнику сподобався. Виготовили скульптуру на Львівській кераміко-скульптурній фабриці, з бетону.
Неподалік озера з лебедями є джерело зі скульптурним барельєфом. Збереглася паща дракона, з якої ллється вода. Скульптуру зробили в 20-х – початку 30-х років ХХ століття в стилі арт-деко. Поблизу джерела є пам’ятна дошка, присвячена Арнольду Рерінгу, а також струмок, який прикрашають дві скульптури – металева та бетонна.
