Той, хто був за крок до Нобелівської премії – профессор Якуб Парнас

Цей науковець тривалий час був одним з провідних біохіміків не лише Галичини а й усієї Речі Посполитої. На думку експертів, він та Рудольф Вайгль були за крок до отримання Нобелівської премії, пише leopolis.name. Мова йде про Якуба Парнаса.

       Розвиток біохімії у Львівському університеті

Тривалий час наукові дослідження у біології та суміжних галузях на території Західної України проходили на базі Львівського університету Яна ІІ Казимира (лише з 1940 р. вузу присвоїли ім’я І.Франка).

У міжвоєнний період серед факультетів університету був й медичний (окремого медичного вишу не існувало). При факультеті функціонувала кафедра біохімії. Аналогічна кафедра діяла й у Львівській академії ветеринарної медицини (її очолював професор Вацлав Морачевський).

До Першої світової війни у розвитку біології у Львівському університеті домінували дослідження в галузі ботаніки і зоології з переважним використанням описових підходів, які не потребували складних приладів для експериментальної роботи.

У міжвоєнний період  відбувся процес повного переосмислення біології – вчені залишили описові методи на другому плані, натомість зосередили основну увагу на інструментальних методичних підходах (біохімія, нормальна і патологічна фізіологія, мікробіологія). Науковці Львова прагнули наздогнати своїх колег з інших країн, які отримали Нобелівські премії. Мова йде про Роберта Коха (1905), Пауля Ерліха (1908),  Томаса Моргана (1933) та інших. 

До речі, серед науковців Львівського університету домінували німці та поляки. Цю тенденцію можна пояснити політикою влади, яка блокувала процеси, пов’язані з українізацією Галичини. Окрім того, у міжвоєнний період вчені почали працювати над окремими проектами великими группами, а не з кількома ассистентами, як це було до 1914 р.

Навчання

Якуб Парнас народився 16 січня 1884 р. у с.Мокряни, поблизу Дрогобича на Львівщині, в родині є єврейським корінням. Історики до сих пір сперечаються на рахунок того, що вчений народився не на Львівщині, а на Тернопільщині. Середню освіту хлопець здобув у Львівській гімназії ім. Станіслава Сташица.

Парнас мав змогу навчатись у відомих європейських навчальних закладах – у Шарлоттенбурзі (Німеччина), Страсбурзі (Франція), Цюриху (Швейцарія). У 1907 р. дослідник отримав докторський ступінь у Мюнхені, до 1913 р. працював у лабораторії проф. Франца Гофмайстера, згодом у лабораторії Фредеріка Гопкінса в Кембріджі.  Перебуваючи у Страсбурзі, вчений досліджував енергетику скорочень гладеньких м’язів. Протягом 1910-11 рр. Парнас був співробітником зоологічної комісії у Неаполі. Під час Першої світової війни Парнас працював в Інституті фізіологічної хімії Варшавського університету.

Робота у Львові

У 1920 р. дослідник вирішив перебратись до Львова, де не було такої конкуренції та різних перешкод як у Варшаві, наукове життя було демократичним, а викладацький склад – інтернаціональним.  Роботу розпочав на кафедрі лікарської хімії медичного факультету.

Лікарський факультет Львівського університету, початок XX ст.

У Львові вчений створив відому наукову школу, очолював лабораторію. У 1931 р. Парнаса обрали членом-кореспондентом Польської Академії Наук  і деканом медичного факультету Львівського університету. Згодом очолив Інститут хімії у Львівському університеті.

У міжвоєнний період біохімік працював також в університетах Цюриха, Афін та Сорбонни. У двох останніх у 1936 р. він отримав титул доктора Honiris causa.

Якуб Парнас

            Наукові здобутки Парнаса

Відомий вчений був автором першого підручника Речі Посполитої з біохімії. Усього біохімік був автором понад 300 наукових праць, які публікувались англійською, польською, німецькою, російською та іншими мовами.

Головну увагу у своїх дослідженнях вчений приділяв обміну вуглеводів і нуклеотидів. Парнас досліджував обмін вуглеводів, зокрема у скелетних м’язах і ферментативні процеси, що лежать в основі скорочення скелетних м’язів. Саме він відкрив процес фосфоролізу глікогену. Також біохімік з’ясував фізіологічне й енергетичне значення процесу перетворення глікогену на молочну кислоту.

Під його керівництвом львівські науковці активно вивчали процеси обміну аденілової кислоти в м’язах та її ролі в утворенні аміаку, проводили дослідження обміну похідних пурину й особливостей їх метаболізму при цукровому діабеті. Парнасом було розроблено мікрометод визначення вмісту в біологічних тканинах аміаку за допомогою апарату власної конструкції (апарат Парнаса).

Разом з колегами Мейергофом та Ембденом, Парнас виявив найважливіші проміжні метаболіти гліколізу та бродіння, анаеробний обмін вуглеводів.  Він вперше у світі застосував у біохімічних дослідженнях радіоактивні ізотопи і сприяв широкому впровадженню радіоізотопних методів дослідження з використанням мічених атомів у галузі біохімії. Команда проф. Якуба Парнаса відкрила два з трьох регуляторних ензимів гліколізу. Якуб Оскарович та його учні змогли пов’язати в єдину систему всі відомі на той час біохімічні процеси, що відбуваються у м’язах при відсутності кисня.

Якуб Парнас

Відомий біохімік опинився за крок до Нобелівської премії, однак початок Другої світової війни перекреслив усі ці сподівання.

      Загибель талановитого науковця

Коли у 1939 р. радянські війська увійшли до Львова, Парнас працював в інституті хімії. Вчений не скористався можливістю емігрувати до Британії та США і там продовжити свою діяльність. З відкритих джерел відомо, що науковець працював  у місті до червня 1941 р. у місті. З початком німецько-радянської війни, Парнаса та інших науковців перевезли до Києва, а згодом й до Уфи, аби талановиті люди не потрапили до рук ворога.

У травні 1943 р. вчений повернувся до Москви, був дійсним членом Академії наук СРСР, а згодом й академії медичних наук СРСР. Від радянської влади Парнас отримав високі нагороди – Сталінську премію та Орден Леніна (1944). Парнас міг завжди знайти спільну мову із студентською аудиторією, брав участь у багатьох конференціях.

У січні 1949 р. відомого дослідника арештували за фальшивим звинуваченням. У відкритих джерелах вказано, що Парнас помер під час допиту. В офіційних документах вказано, що причиною смерті стали ускладнення від діабету. Деякі колеги науковця стверджували, що чоловік став жертвою інфаркту. Поховали вченого у Варшаві, а реабілітували лише у 1954 р.

Професор був одружений. У шлюбі у нього народився син, який у роки Другої світової війни воював у складі польських військ генерала Андерса (Антигітлерівська коаліція). Після війни він був головним хірургом лікарні одного з провінційних містечок Польщі.

Якуб Парнас з сином

Смерть Парнаса оповита таємницею. Ширились чутки, що вченого прибрали радянські спецслужби, оскільки той працював над секретними розробками. Лише у 1996 р. у Львові, через багато десятиліть після смерті талановитого біохіміка,  була відкрита пам’ятна дошка на честь Якуба та проведена конференцію з проблем біохімії та клітинної біології. З цього часу Парнасівські конференції проводять регулярно, раз на два роки. Остання з таких проходила у Києві. у 2018 р.

У Варшаві на честь Парнаса названо вулицю, а відомим біохімікам вручають премії імені відомого вченого, якого називають батьком польської біохімії. Серед учнів Парнаса називають Павела Остерна, Ірену Мохнацьку, Юрія Тершаковця та багатьох інших.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.