Вагомий внесок у розвиток українського садівництва зробили науковці Львівської дослідної станції садівництва, яка була створена у 1959 р. Селекціонерам вдалось виростити багато сортів груш, полуниці та чорної смородини. Деякі сорти стали унікальними, пише leopolis.name.
База для майбутнього дослідного центру
Садівництво активно розвивалось на теренах Галичини як у добу Австро-Угорщини так і після Першої світової війни. Цьому сприяли клімат, родючі ґрунти, технології, талановиті фахівці. Окреме місце у садівництві регіону займає село Неслухів Львівської області. Населений пункт був родинним маєтком відомих графів Дідушицьких.
Великим сподвижником садівництва в селі Неслухів був агроном графа Дідушицького, Іван Новосад. Чоловік займався вирощуванням саджанців плодових дерев та кущів, квітів, переймаючи європейські традиції. У міжвоєнний період троянди, вирощені на території Неслухова, йшли на експорт навіть до країн Західної Європи.
У зв’язку з Другою світовою війною, розвиток садівництва у Неслухові був перерваний. Частину дерев та кущів було знищено, а саме господарство занепало.
Один з лідерів садівництва УРСР
Нове дихання садівництво Неслухова отримало у червні 1959 р., коли за наказом влади було засновано Львівську Дослідну Станцію Садівництва УААН, яка підпорядковувалась Інституту Садівництва Української Національної академії аграрних наук. Адмінкорпус будівлі розташувався у палаці Дідушицьких.
Тривалий час, через відсутність якісної сільськогосподарської техніки та фінансування, станція не давала великих врожаїв і знаходилась у “затінку” аграрних досліджень УРСР. Усе змінилось після того, як у 1972 р. на станції створили маточник кущових ягідників. Цього ж року 10 га площі станції віддали під насадження суниці, а усього на території об’єкта висадили понад мільйон одиниць розсади. Згодом чисельність розсади перевищила 10 млн. одиниць.
Краєзнавці наголошують на тому, що львівська станція досягла піку свого розвитку у 1980-ті рр., коли вийшла на всесоюзний та європейський рівні. Установа підтримувала контакт із садівниками Великобританії, Польщі, Франції та інших країн. Іноземці приїздили до Неслухова, аби отримати саджанці ягід та фруктових дерев. З 1967 по 1976 рр. при науковій установі діяла Львівська однорічна сільськогосподарська школа де навчали за напрямками: спеціаліст садівництва та майстер інтенсивного садівництва.
На станції проходили практику студенти аграрних вишів з усієї республіки. У літній сезон на зборі врожаю працювали кілька тисяч осіб. Працівники станції розробили унікальні технології механічного збирання врожаю чорної смородини та садіння суниці. Селекціонери розробили технологію вирощування інтенсивних садів в умовах регіону. Їм вдалось скоротити шлях селекції та отримання нових сортів, позбутись вірусів у садовому матеріалі. Все це стало можливим завдяки тривалій, виснажливій праці, багатьом експериментам.
На території Львівської станції проходили наради селекціонерів з усього Союзу. У 1983 р. загальна площа всіх земельних угідь Львівської дослідної станції садівництва становила 925 гектарів, з яких 322 гектари займали сади та ягідники. Селекціонери намагались вирощувати малопоширені культури.
Володимир Копань та Зинаїда Шестопал
Розповідаючи про розвиток Львівської станції садівництва, можна багато говорити про науковців, які працювали в установі. Та все ж кілька фахівців зробили величезний вклад у вирощуванні нових сортів ягід та фруктових дерев.
Перший з таких селекціонерів – Володимир Копань – доктор сільськогосподарських наук. Науковець вивів понад 170 сортів яблунь, груш, порічок та інших рослин, з яких 56 занесли до Державного реєстру сортів рослин України. Копань працював у Львові до 1970 р., обіймаючи посаду завідувача відділу селекції.
Копань, у співавторстві із дружиною, Кірою Копань, вивели низку відомих сортів груш (“Вродлива”, “Черемшина”, “Золотоворітська”, “Роксолана”, “Смерічка”, “Трембіта”, “Вижниця”, “Говерла”, “Християнка”), аґрусу (“Каменяр”, “Карпати”, “Златогор”, “Карат”, інші). Наприклад для виведення сорту груш “Вижниця”, Копані схрестили сорти Бере Гарді та Жозефіна Мехельнська. Вдалось отримати масивні (до 300 г) плоди з сильним мигдальним ароматом, без грануляцій.
Ще однією провідною селекціонеркою станції стала Зінаїда Шестопал, яка прибула до Львова з чоловіком у 1963 р. Якщо подружжя Копанів зосередили свою головну увагу на вирощуванні аґрусу та груш, Шестопали (Зінаїда та її сестра) займались переважно чорною та червоною смородинами. Зинаїда захистила кандидатську дисертацію на тему “Особливості розвитку антракнозу чорної смородини і розробка засобів боротьби з ним в умовах західного лісостепу УРСР”. Шестопали займались також розробкою інтегрованих систем захисту насаджень. Подружжя Шестопалів виростили такі сорти чорної смородини як “Верховина”, “Софія”, “Роксолана” та інші. Якщо говорити про сорти порічки, виведені науковцями, то можна вказати на “Галинку”, “Ярославну”, “Білосніжку” та багато інших.
Вирощування аґрусу та полуниці
Сорти аґрусу, виведені селекціонерами Львівської станції, стали відомими далеко за межами України. Наприклад сорт “Каменяр” вдалось створити таким, що рослина стійка до низьких температур та посухи. Ягоди зелені, з червонуватим відтінком. Селекціонери змогли надати кущам велику врожайність – з куща можна зібрати до 6 кг ягід.
Селекціонери станції використовували технологію мікроклонального розмноження суниці. Науковці розробили інтенсивну технологію вирощування садової суниці, що забезпечує середню урожайність 16–20 т/га з рівнем рентабельності 180–190%. Аби отримати високу врожайність, потрібно провести передсадивну підготовку ґрунту, дотримуватись повної механізації робіт та інтегрованої системи захисту.
Реорганізація
Станція продовжувала працювати й після розпаду Радянського Союзу. Щорічно на території установи вирощували понад 300 тис. саджанців, однак навіть така кількість не задовольняла величезного попиту.
Станція почала співпрацювати з науковими установами Європи, США та Канади. Працівники впроваджували нові технології, розвивали різноманітні системи захисту рослин. Щоправда у рази зменшилась кількість нових виведених сортів ягід та фруктових дерев. Станція продовжувала лишатись одним з найпотужніших центрів садівництва України. У липні 2011 р. Львівську дослідну станцію садівництва та ряд інших наукових установ приєднано до Інституту землеробства і тваринництва західного регіону НААН. Новостворену установу було перейменовано в Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН. На базі станції створили лабораторію садівництва.
Спеціалісти з Львівської дослідної станції допомогли розвинути багато сучасних українських агропромислових ферм, передусім тих, які спеціалізуються на вирощуванні та реалізації ягід. Наприклад власники відомого фермерського господарства “Біоконцепт-Гаденія”, яке експортує продукцію до ЄС, відкриваючи підприємство, вивчали досвід станції, залучили тамтешніх фахівців.
