Східницьке родовище мінеральних вод розкинулося у містечку Східниці що на Львівщині. Більшість джерел розташовані на території Національного природного парку “Сколівські Бескиди”, пише сайт leopolis.name. 

Історія виникнення

З давніх-давен мінеральні води Східниці є відомими. Першовідкривачем цього природного скарбу був Омелян Стоцький. Місцевий пенсіонер взявся за дослідження цього джерела у 50-х роках 20 століття. Чоловік витратив 20 років свого життя, щоб домогтися наукового визнання цілющих властивостей місцевих джерел і відкриття курорту у Східниці. 

Усе почалося у 1956 році. Під час прогулянки Омелян Стоцький натрапив на маленький струмок, вода в якому сильно пахла сірководнем. Це наштовхнуло чоловіка на думку,  про схожість знайденої води з широко відомою “Нафтусею”. У 1957 році лабораторією Бориславського нафтогазового управління було офіційно підтверджено, що вода належить до типу “Нафтуся”.

Згодом Омелян Стоцький захопився пошуками нових джерел. Знаходячи нові мінеральні води, він брав їх на аналіз в кабінеті хімії сільської школи. Адже тодішня влада не прагнула витрачати час на дослідження та припущення місцевого пенсіонера. Проте, Омелян вірив у свої сили і у 1970 році йому вдалося вплинути на відкриття першого пансіонату у Східниці “Карпати”. Через декілька років Східниця стала популярним оздоровчим курортом, який охоче відвідувало чимало людей.

Властивості води 

У Східниці розташовані три види вод типу “Нафтуся”. Це з підвищеним вмістом органічних речовин, з підвищеним вмістом заліза та з підвищеним вмістом хлоридів та натрію. Родовище загалом налічує 38 джерел і 17 свердловин. Є декілька джерел, які завжди мають попит. Це джерело №1, №1с, №2с, №3, №18, №357 тощо.

Джерело №1 має гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвий склад. Цю воду рекомендують пити при сечокам’яній хворобі, хронічному пієлонефриті, хронічному пієлоциститі не туберкульозного походження, літогенному діатезі, порушеннях в роботі жовчовидільної системи. Натомість джерело №1с містить слабомінералізовану воду, насичену органічними речовинами. Її використовують при лікуванні цукрового діабету, панкреатиту, захворювань органів сечової системи, патологій печінки і супутніх їм хвороб.

Джерело №2с містить у собі одну з найпопулярніших вод курорту – содову “Нафтусю”. Її радять приймати для регулювання кислотно-лужного балансу і патологічних станів органів шлунково-кишкового тракту. Джерело №3 наповнене гідрокарбонатно – кальцієвою водою. Її відносять до типу слабокислотних вод. Також вона має характерний запах і містить у собі чимало корисних елементів. Щодо лікувальних властивостей цього джерела, то ця вода є ефективним діуретичним протинабряковим засобом, зупиняє запальні процеси, нормалізує функції сечовипускання і циркуляції крові, допомагає ниркам відрегулювати свою функцію, запобігає зростання і виникнення каменів. Пройшовши питний курс, пацієнти відчувають прилив енергії, у них стає кращий апетит та сон.

Джерело №18 наповнене слабомінералізованою, слаболужною водою. Саме вона належить до гідрокарбонатно-сульфатно-натрієвого виду і має характерні властивості: слабкий запах сірководню, підвищений вміст мікроелементів і яскраво виражену жовчогінну дію. Лікарі радять її вживати для стимуляції жовчовидільної функції печінки і нирок.

А от джерело №357 називають “Гліцеринове”. Цю воду використовують лише зовнішньо. Адже вмивання цією водою надають шкірі пружність та наповнюють природним світлом. У народі цю воду називають джерелом краси і молодості. Це місце має велику популярність серед жінок.