Попри шалену туристичну популярність нашого міста та його вивчену, здавалося б, з усіх сторін історію, у Львові ще знайдеться чимало таємничих та мало досліджених локацій, про які варто знати. Є, зокрема, у нашому місті мальовнича локація — парк “Кортумова гора”, пише leopolis.name.
Що це за природня місцина і чим вона унікальна для Львова — читайте у матеріалі нижче.
Де розташувався?
“Кортумова гора” — саме таку назву отримала геологічна пам’ятка природи місцевого значення, що розташувався у західній частині Львова. Якщо ви коли-небудь бували у районі Янівського кладовища чи вулиці Шевченка, то неодмінно мали звернути увагу на гірські схили, які немов захищають прилеглу територію та будинки.
Парк розташувався на схилах однойменної гори, які, у свою чергу, є продовженням горбистого Розточчя. Неподалік можна побачити і найвищу вершину Львова — Замкову гору, від якої парк відділяє долина річки Полтви. Схили гори спускаються з різних сторін до Янівського кладовища, вулиць Шевченка, Винниці та Варшавської, і пологим хребтом з’єднані з горою Страт — узгір’я, яке веде до вулиці Клепарівської. Про гору Страт варто розповісти в окремому матеріалі, адже вона має цікаву та, водночас, криваву історію.
І свій статус (пам’ятка природи місцевого значення), і звання парку ця територія отримала у 1984-му році.
Мальовничі плантації Кортумівки, або з чого все починалося
Зелені горбисті території кілька століть тому мали надзвичайно мальовничий вигляд. Природа, загадковість прилеглої гори створювали відчуття своєрідної оази посеред вже тоді гамірного і людного міста. Такі краєвиди не могли не приваблювати, тож губернський радник, референт університетських справ та директор галицьких салін Ернт фор Кортум побудував у цих краях маєток.
Як уже зрозумів наш читач, саме від прізвища цього чиновника походить назва і гори, і лісопарку. Довкола свого маєтку Кортум і заклав пишний сад, який став частиною лісопарку.
Опис вигляду території у ті часи можна знайти у праці Францішка Яворського, який розповідає про гарно доглянуту панську оселю, багаті фруктовий та прогулянковий сади, оранжерею, будиночок садівника на території. Автор розповідає, що на самісінькій вершині гори була облаштована альтанка, звідки чоловік спостерігав за красою нашого міста. Звідти було видно і гробівець його дружини, який той наказав викопати у садку.
Подальша доля парку
Після смерті чиновника, яка його спіткала у 1811-му році, територія перейшла у власність війська, яке, у свою чергу, облаштувало на цьому місті стрільницю. Також після цього у дев’ятнадцятому столітті поступово почали розширюватися межі Янівського кладовища. Уже не було доброго господаря, який би навряд чи допустив, щоб територію такого мальовничого місця перетворювали у цвинтар…
Назавжди змінила вигляд гори та прилеглих забудованих територій залізнична траса, яку було прокладено до Головного залізничного вокзалу через селище Клепарів. Залізниця немов би охопила гору та прилеглі території петлею — так створювалася нова історія цих країв. Відбулися ці події у 1860-х роках.
Ще згодом, наприкінці дев’ятнадцятого століття, ця територія привабила і місцевих підприємців. Тоді тут звели фабрику будівельної кераміки, яку заснував львівський будівельний “гігант” тих часів Іван Левинський спільно з партнером Олександром Домашевичем.
Навіть попри такі зміни, ця територія ще зберігала свою зелену привабливість, тому у ті роки перетворилася на гарне місце для відпочинку. Це був гарний громадський простір, де можна погуляти, влаштувати пікнік та просто відпочити.
Також у ті роки тут деякий час працювала дослідна станція інституту садівництва.
Воєнні роки для парку
Ми пропустили один цікавий факт, про який доцільно було б згадати: деякі джерела свідчать, що ще задовго до Кортума на цій території у 1672-му році тут стояв табір Петра Дорошенка разом з його турками-союзниками, які допомагали йому в облозі Львова.
У роки Другої світової війни, у вересні 1939-го року, за Кортумову гору точилися запеклі бої між польським військом та військами вермахту. 13-го вересня німецькі війська зайняли вершину, і вели активний обстріл міста аж впродовж восьми днів.
З північно-східного боку гірських схилів у ті ж роки Другої світової війни діяв Янівський концентраційний табір, зведений у жовтні 1941-го року, — гірка та кривава сторінка історії нашого краю. Нацисти зганяли сюди політичних в’язнів, військовополонених, проте найбільше — євреїв.
Післявоєнні роки та подальша історія
Саме роки Другої світової війни виявилися найбільш нищівними для парку. Тоді сильно постраждала уся паркова зона, проте дещо таки збереглося — це ті зелені території, які й досі привертають увагу львів’ян, хоча вже кардинально відрізняються від початкового свого вигляду.
Ще згодом на вершині Кортумової гори облаштували спортивну стрільницю. Біля схилів — різноманітні майстерні та гаражі місцевих мешканців, стайні та інші приміщення. Зникла колишня романтика місцевості, яка береже стільки історій.
Таблиці на вході до парку розповідають нам, що його площа становить 63 га. Найбільша висота гори сягає 374 метри. Збережена зелена зона Кортумової гори — це клени, ясени, берези, чорна вільха, каштани та сосни. Парк називають унікальним місцем знахідок викопної флори, яке відіграє важливу роль у відтворенні геологічної історії центру Європи. Тут можна натрапити на скульптуру Матері Божої та на монумент, присвячений героям УПА. Облаштовані залізні сходи, якими можна піднятися вгору, щоб побачити місто з іншого ракурсу та пофантазувати про те, яким тут було колись життя наших попередників та як неспішно прогулювався його доріжками Ернт фор Кортум.
За матеріалами lia.lvivcenter.org
