Чимало цікавих природних об’єктів можна побачити, не виїжджаючи далеко від Львова. Унікальною місциною є Чотові (Чортові, Чатові) скелі — невелика група скель на околицях села Лисиничі, між Львовом та Винниками, пише сайт leopolis.name.
Чотові скелі є улюбленим місцем для відпочинку для багатьох сучасників, адже це дуже мальовнича територія, до якої не потрібно далеко їхати. Також це місце приваблює цікавою історією.
Чим унікальна ця місцина і дещо з її історії у легендах та фактах — читайте у матеріалі нижче.
Звідки така назва?
Найперше розповімо нашим читачам, звідки у групи скель взялася така назва. Частіше серед місцевих можна почути назву “Чортові скелі”, і недаремно — свого часу навіть з’явилася легенда про те, що колись чорт зніс скелю, аби зруйнувати християнську церкву у Львові.
Проте історики більше схиляються до думки, що скелі таки “Чотові”. Таку назву пов’язують зі словом “чоти”, яке означає “стояти на чатах”. Ця назва свідчить про те, що у давнину скелі мали оборонне значення, і виконували сторожову функцію на східних підступах до Львова, який здавна був “ласим” містом для всіляких загарбників.
Львів мали закласти на місці Чотових скель?
У середині дев’ятнадцятого століття історик Ізидор Шараневич зробив сенсаційну заяву: первісний Львів мав бути закладений саме на Чотових скелях. За його думкою, це було найвище місце, звідки можна було побачити світло Холма, який палав у 1256-му році.
Така заява не знайшла прихильників серед інших тогочасних істориків. Однак 1973-го року львівська експедиція Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича здійснила низку досліджень та розкопок, і їм вдалося знайти дещо цікаве — останки найдавнішого мисливського табору-поселення на теренах давнього Львова. Вдалося знайти також речі ще з часів короля Данила. Тому, вочевидь, думка Ізидора Шараневича таки має логіку та право на життя.
Бої на Чотових скелях
Чатові скелі — і справді висока локація, звідки було видно наближення небезпеки. Тож не дивно, що у часи протистоянь та воєн на скелях відбувалися сутички.
Так, восени 1648-го року козацько-селянська армія під проводом Богдана Хмельницького підійшла до Львова, розмістивши основні військові загони на підніжжі Чатових скель. Деякі історичні джерела свідчать, що сам гетьман Хмельницький підіймався на скелі та дивився на Львів та на розташування свого табору на підступах до міста.
1655-го року під скелями проходили українсько-московські війська в ході другої облоги Львова.
У 1672-му році Чотові скелі знову опинилися у центрі збройного конфлікту — цього разу Львову загрожувала турецько-татарська навала. Налякані мешканці прилеглих сіл шукали схову саме у густих лісах під Чотовими скелями. До слова, під час останньої навали Львова у 1695-му році на скелях розвідник кілька ночей спостерігав за пересуванням турецько-татарської орди, щоб визначити, звідки збираються атакувати Львів.
На початку двадцятого століття, після проголошення ЗУНР, на території села Лисиничі велися криваві бої між УГА та польською армією. Після того, як галицьке військо покинуло Львів, Чотові скелі ще кілька місяців були підконтрольними УГА, а на самій скелі діяв пункт спостереження для коригування артилерійських атак.
Легенди про Чотові скелі
Довкола загадкових Чотових скель ходить чимало цікавих легенд. Розкажемо вам декілька з них.
Одна з легенд розповідає, що у давнину чорти хотіли зруйнувати собор Святого Юра у Львові — один з головних християнських храмів міста. Як і вся інша нечисть, вони задумали здійснити свій план вночі, і заповзялися затягнути скелю, щоб скинути її на собор. Однак надто далеко її затягнути їм не вдалося — скеля була вже надто тяжкою навіть для нечистої сили. Тому їм довелося зупинятися, щоб віддихатися, і так вони доліталися, що на напівдорозі до Львова, біля Винників, їх застала невдача — проспівали півні та забамкав годинник на Ратуші, і вся сила у чортів зникла. Скеля вислизнула з їхніх рук та впала посеред лісу. Так і з’явилися скелі, як свідчить легенда.
Ще одна легенда розповідає історію про розбійника Федька Чугая, який грабував та ховав скарби у скелях. Одного разу його таки спіймали і на нього чекала тортурня. Безуспішно намагався кат вибити з розбійника бодай якусь важливу інформацію, тож вирішили повісити злочинця. Біля Ратуші облаштували шибеницю. Коли розбійник підіймався сходами, раптово зупинився та поглянув на людей, скинув з шиї металевого хреста, і кинув людям зі словами, що це ключ від захованих під Чотовими скелями скарбів.
Подальша історія Чотових скель
Ближче до сучасності скелі вже нарешті застали мирне життя, перетворилися на улюблене місце для відпочинку львів’ян та мешканців прилеглих сіл. Особливу увагу привертає це місце для скелелазів — для них Чотові скелі один з найкращих майданчиків для тренувань у Львові. Дехто частенько сюди приїжджає з сім’єю та друзями, щоб відпочити та провести час на свіжому повітрі серед мальовничої природи та старовинних скель.
Це стало місцем і для збору культурних діячів. У дев’ятнадцятому та двадцятому століттях тут бували видатні діячі “Руської Трійці”, Іван Франко, Михайло Павлик, Василь Стефаник. Приваблювала ця місцина і дослідників історії, які шукали тут відповіді на свої питання.
Дехто з місцевих старожилів вважає, що за Чотовими скелями можна робити прогноз погоди. Кажуть, що якщо хмари закривають верхівки дерев, варто чекати на тривалу негоду. Дехто вважає, що Чотові скелі зберігають містечко від бурі та градів. Цікаво, що у 2012-му році тут з’явився пам’ятний знак геодезичному пункту на пам’ять про дерев’яну геодезичну вишку, яка колись тут функціонувала, однак до наших днів не збереглася, та й відпала потреба у її роботі.
З 1984-го року ця місцевість також має важливий природоохоронний характер — тут створили лісовий заказник місцевого значення з назвою “Чортова скеля”. Його площа — 353 га.
