Собаки і коти, кролі і єноти, білки і лисиці, коні і кабани, мавпи і морські свинки, безліч хижих та свійських птахів, а також тераріум зі зміями, павуками і навіть крокодилом… Всі ці та чимало інших мешканців живої природи можна побачити у Домівці врятованих тварин, яка уже понад 5 років клекотить, гавкає та нявкає у зеленому серці Львова — парку Знесіння, пише leopolis.name.
“Мамо, поглянь, які гарні білочки! І єнотики тут є! А давай зайдемо у будиночок котиків!”, – такі щасливі дитячі розмови можна почути у Домівці врятованих тварин щодня.
Щоправда, часто діти запитують зі сльозами на очах:
“А що у цієї лисички з оком? А чому цей єнот без хвоста? Куди зникла передня ніжка у чорненького песика?”
Адже долі мешканців цього прихистку не є легкими.
“Тут є ті тварини, які набридли власникам і опинився на вулиці. Ті, що потрапили до рук тиранів і були жорстоко покаліченими. Або тварини, що забрели у капкани мисливців. Деяких з них після реабілітації випускаємо на природу. Але є такі, що вже не зможуть жити без допомоги людини, – розповіла одна з працівниць притулку. – А з початком війни, до нас потрапляли тварини, евакуйовані з гарячих точок, які постраждали під час обстрілів чи просто втратили своїх господарів”.
Робота львівського прихистку у час війни
В перші дні повномасштабного вторгнення до притулку приносили тварин, яких небайдужі знаходили в клітках посеред вокзалу. Люди масово виїжджали за кордон і для тварин або не було місця, або їх не впускали в громадський транспорт.
Приносили до притулку своїх вихованців і військові, які їхали на фронт і не мали з ким залишити рідних пухнастиків.
Загалом від початку повномасштабної війни до Домівки евакуювали близько 5 тисяч тварин. Декого вдалося повернути господарям, інші — знайшли нову домівку, але були й ті, хто не мав куди податись. Тож постала гостра проблема не лише у збільшенні фінансування притулку (адже лише незначну частину усіх витрат Домівки покриває бюджет Львова), а й у розширенні території. Вдалось знайти ділянку за містом. Проте на її облаштування потрібні чималі кошти. Переважно фінансування притулку здійснюється благодійними внесками. Але цього на усе не вистачає. Домівка мріє також про завершення ремонту вже існуючих приміщень. Коштами благодійників вдалось зробити ремонт у котохатці, де можна погратись та пригостити смаколиками пухнастих нявчиків, які ще у пошуках своїх власників.
Зараз на території Домівки проживає близько 700 тварин.
За словами працівників притулку, кількість охочих взяти до себе тварин суттєво зменшилась. Якщо на початку повномасштабної війни собак і котів прилаштовували по 15-20 на тиждень, то зараз по 1-2 в місяць. Проте доглядачі за тваринами в Домівці наголошують, що для них не головне прилаштувати якнайбільше їхніх вихованців, а – знайти для кожного доброго господаря. Краще, мовляв, прилаштувати двох за місяць, але бути впевненим, що тварина знайшла відданого двоногого друга.
“Не подобається, коли в притулок приходять лише за породистими, гарненькими та здоровими, – зізнається одна з працівниць Домівки. – Тоді відразу виникає питання, що шукає ця людина: породу чи любов? Рятувати і любити потрібно усіх, хто цього потребує!”
Як взяти тваринку із притулку?
Щоб взяти справжнього товариша з притулку, варто пройти кілька етапів. Перший — прийти у Домівку, познайомитися з твариною, взяти її на вигул, подивитися, як поводиться, чи є контакт з майбутнім власником. Другий етап — співбесіда. Ймовірному власнику розкажуть про вакцинацію, стерилізацію, годування та догляд.
Останній етап — підписання договору про відповідальне утримання. Новий власник зобов’язується проводити планові вакцинації, доглядати, не передавати тварину в треті руки, не залишати на вулиці, не садити на ланцюг.
Якщо у вас є бажання прихистити знедолену тваринку, або долучитись до фінансування львівського прихистку, чи трішки поволонтерити, приходьте у Домівку врятованих тварин за адресою: вул. Олекси Довбуша, 24. Притулок працює щодня з 10.00 до 17.00 години.