Яким би тісним, гамірним та урбанізованим не здавався Львів, місто все ж має багато просторих природних локацій. Численні парки та сквери – прямий тому доказ. Вони слугують місцями для прогулянок, вигулу домашніх улюбленців, спорту, насолоди культурними й розважальними подіями та просто спокійного відпочинку на лоні природи. Підбірка найкращих із них (за відгуками містян) далі на leopolis.name.
Парк ім. Івана Франка
Найстаріший міський парк України розташований перед головним корпусом Львівського національного університету ім. Івана Франка. Він зачарує вас у будь-яку пору. Його звивисті доріжки ведуть до одних із найрозкішніших споруд міста, як-от Будинок вчених чи собор Святого Юрія.
Одна з перших відомих назв цієї території – «Єзуїтський сад». У давнину ці землі належали монахам Товариства Ісусового (єзуїти), які мали тут фільварок, цегельню та броварню. В австрійський час парк набув популярності, оскільки розміщувався прямо перед будівлею Галицького сейму (сьогодні – університет). У міжвоєнний період ця локація була відома як парк імені Тадеуша Костюшка. Після утвердження у Львові радянської влади простір перейменували на честь поета й прозаїка Івана Франка.
Про минуле парку нагадує альтанка-ротонда, яку використовували для гри оркестру й проведення урочистостей у ХІХ столітті, а також колишнє приміщення ресторану. У середині 1960-х років перед головним корпусом університету був встановлений пам’ятник Каменяру. На території парку є дитячий майданчик та зона для вигулу собак. Любителям поспостерігати за природою припаде до вподоби тутешня фауна – білки, а також численні види птахів.
Стрийський парк
Стрийський парк, що також відомий як парк Кілінського, є одним із найбільших у Європі. Він має багату історію та вважався найгарнішим парком міжвоєнної Польщі. Парк почали облаштовувати в 1879 році на території Стрийського кладовища та цілковитих хащ. Його спроєктував інспектор міських плантацій, творець львівських парків Арнольд Рьорінґ. Після встановлення пам’ятника Яну Кілінському (варшавському шевцю, одному з керівників Варшавського повстання 1794 року) і до 1939 року парк називали його ім’ям. Однак нова назва в народі не прижилася, львів’яни продовжили називати простір Стрийським.
Спочатку площа парку займала лише його теперішню нижню частину, а верхня була пустирем. У червні–жовтні 1894 року у верхній частині проводилася Галицька крайова виставка, учасники якої демонстрували культурні й цивілізаційні здобутки. Це був найбільший ярмарок в історії Королівства Галичини та Володимирії, у ньому взяли участь як місцеві, так і закордонні учасники. За 139 днів роботи виставки її відвідало понад мільйон осіб. Тоді були збудовані численні виставкові павільйони. Ярмарок став поштовхом до розвитку парку.
У 1960 році на базі павільйону важкої промисловості запрацював перший широкоформатний кінотеатр в Україні під назвою «Львів». Щодня тут показували до 7 сеансів за лояльними цінами. У 1964-му на центральній липовій алеї з’явився відомий серед містян фонтан «Івасик-Телесик». Композиція відтворює атмосферу казки: маленький хлопчик міцно обіймає шию лебедя, і вони ніби ось-ось відірвуться від землі. Також привертає увагу скульптура з русалками. У радянський період територію парку збільшили завдяки пустирям, а ще тоді встановили чавунну огорожу, посадили нові породи дерев і чагарників.
Паркове озеро називають Лебединим, що пов’язано з великою кількістю цих благородних птахів, які мешкають на водоймі. Щоби озеро не замерзало взимку, а його мешканцям було де зимувати, працює система, що запобігає обледенінню. Прикраса водойми – скульптура оголеної постаті жінки під назвою «Лілея». Неподалік озера є джерело зі скульптурним барельєфом.
Стрийський парк вважається пам’яткою садового мистецтва національного значення. Тут ростуть понад 200 видів рослин, а ще є оранжерея з теплолюбними рослинами. Прогулюючись територією, ви натрапите на спортивні корпуси «Львівської політехніки», декілька ресторанів, бібліотеку та дитячі майданчики.
«Знесіння»
Цей парк розташувався на місці давніх поселень, Знесіння та Кривчиці, а також на території колишньої австрійської цісарської місцевості, що відома як Кайзервальд. Парк «Знесіння» – симбіоз архітектурних та ландшафтних надбань Львова. Тут гармонійно співіснують:
- паркова охоронна зона;
- історико-культурні ділянки (місця визвольних боїв; простори, де функціонували культурно-освітні й національні осередки; цвинтар середини XIX століття);
- архітектурні пам’ятки;
- етнографічний музей просто неба;
- церкви й монастирі;
- малоповерхова житлова забудова з присадибними ділянками;
- заклади освіти, лікувальні установи, спортивні й військові об’єкти, інженерні споруди та мережі;
- промислові об’єкти.
Цікаво, що, за словами істориків, «Знесіння» – територія, де король Данило Галицький заклав перші камені майбутнього міста. Ця королівська місцевість, як запевняють історики, була найбагатшою землею всього Галицько-Волинського князівства. Селяни тут жили заможно, а їхні діти здобували освіту безплатно. Для туристів, які сповідують культ неоязичництва, «Знесіння» є справжнім магнітом, оскільки колись тут розташовувалися давньослов’янські язичницькі капища, про що свідчать археологічні знахідки. Територія парку для таких людей є священним місцем.
У 1914 році на цій місцевості вперше виступали з показовими боями Українські січові стрільці, а через 4 роки вони тут же полягли разом із вояками УГА в бою проти польських формувань. На місцевому цвинтарі збереглася братська могила УСС-УГА. Вже в 1939 році село Знесіння ввійшло до складу Львова, а згодом – розділило свою назву з парком.
На території парку розташований скансен, тобто музей народної дерев’яної архітектури просто неба, «Шевченківський гай». Повна його назва – Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького. Цей етнографічний комплекс височіє на лісистих горбах Львівського плато (частина Подільської височини). Він об’єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат та історичні споруди, які були перенесені сюди з різних регіонів Західної України. Під час прогулянки музеєм ви здійсните мандрівку в часі (найдавніша представлена тут хата збудована в 1749 році), а також у просторі, адже побачите відтворені частини сіл Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття та Львівщини.
«Високий Замок»
Парк «Високий Замок» є одним із найулюбленіших місць для прогулянок львів’ян і туристів. Розташований на найвищій горі Львова, Замковій, він є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Навігаційний орієнтир для пошуку парку – головна телевізійна вежа, що височіє на горі та видніється з усіх куточків центральної частини міста.
«Високий Замок» був відкритий у 1835 році, розпланував його головний міський садівник того часу Карл Бауер. Серед насаджень переважають листяні дерева, як-от каштан, клен, явір, ясен, липа тощо. Колись тут розміщувався оборонний замок короля Русі Данила Галицького та його сина Лева, звідки й назва. З того часу залишилися тільки руїни фортеці. У 1869 році на честь святкування 300-ліття Люблінської унії на горі був створений штучний пагорб, що тепер слугує місцем для огляду міської панорами. Це найвищий та найголовніший оглядовий майданчик Львова.
Парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького
Це ще одна пам’ятка садово-паркового мистецтва, що слугує популярним місцем для активного відпочинку й розваг; проведення культурних подій; відновлення фізичних і духовних сил тощо. Парк Хмельницького вважається прикладом вдалого пристосування архітектурних об’єктів до специфіки ландшафту, а також правильного використання історизму в архітектурі. Перед входом, на вулиці Вітовського, вас зустріне фонтан у формі кульбаб.
До послуг відвідувачів:
- атракціони для дітей та дорослих;
- картинг;
- тенісний корт;
- алеї для прогулянок;
- кав’ярня.
Цікаво, що на початку XIX століття землі сучасного парку належали різним людям, ці терени слугували місцем відпочинку поза межами міста. Впорядковувати територію розпочали на початку XX століття. На місці сучасного критого басейну «Динамо», що поруч із парком, взимку організовували найбільшу у Львові ковзанку з освітленням, а влітку – тенісні корти.
Як випливає з назви, парк призначений не лише для спокійного перебування на лоні природи, а й культурного проведення часу. Періодично тут проводяться концерти, виставки, зустрічі тощо. У парку ви знайдете колишній театр, що був переоблаштований під ресторан. А влітку варто завітати на кінопокази просто неба.
«Погулянка»
Лісопарк «Погулянка» відрізняється від інших мальовничих локацій Львова своєю природною дикістю. Тут є центральна алея, прогулянкові маршрути, лавочки та інша інфраструктура, а оточує їх – пишний ліс. Це саме те місце, де можна сповна насолодитися природою посеред гамірного міста. У «Погулянці» бере свій початок річка Полтва та ростуть букові дерева.
Колись ця місцевість була улюбленицею львівських городян, бо саме тут можна було випити найкращого пива в місті та з’їсти морозива. У середині ХІХ століття простір став власністю львівського ресторатора Яна Кляйна, який збудував броварню. На жаль, до наших часів підприємство не збереглося. Міським парком «Погулянка» стала в 1940 році.
У 1984-му тут збудували Центр творчості дітей та юнацтва Галичини, на території якого є озеро та джерело. Неподалік від парку працює Ботанічний сад Львівського університету ім. І. Франка – простора зелена зона з клумбами сезонних квітів і квітучими деревами, а також великими теплицями.
Личаківський парк
Віддалений від центральної частини міста, Личаківський парк є одним із найзатишніших куточків Львова. Його полюбляють поціновувачі тиші та відпочинку на свіжому повітрі. Проєкт парку створив Арнольд Рьорінґ. Тутешній ландшафт – дуже й дуже горбистий, тому під час створення парку довелося засипати кілька піщаних та глиняних кар’єрів і вирівняти рельєф. Новаторською на той час була ідея закласти доріжки, що йдуть по периметру парку, аби люди могли обирати, йти їм вулицею чи зеленою зоною.
У 1905 році на території парку був споруджений пам’ятник польському національному героєві Войцеху Бартошу Ґловацькому. До слова, на честь нього до початку Другої світової війни називався й сам парк. Навпроти пам’ятника ви побачите церкву Покрови Пресвятої Богородиці – єдину у Львові старохристиянську базиліку.
Прогуляйтеся до стадіону, що є комплексно-спортивною базою Львівського державного університету фізичної культури. Це перший стадіон міста. Колись він належав польському гімнастичному товариству «Сокіл», а тепер тут проводять футбольні матчі за участю українських клубів. Привертає увагу відвідувачів «пластиліновий» будинок. Він є оригінальним витвором архітектурного мистецтва. Звичайна вілла 1930-х років отримала кардинально новий вигляд завдяки реконструкції львівського архітектора Миколи Сеника.
До слова, існує кілька версій походження назви місцевості Личаків, на честь якої, власне, і названий парк. За однією з них, назва утворилася від слова «личаки» – плетеного з дерева взуття, яке виготовляли тутешні мешканці. За іншою, територія названа на честь заможного німця Лютченгофа, який мав тут маєток та якого спрощено називали Личаковом.
Сквер ім. Івана Павла II
У Львові є кілька місць, де щороку цвіте японська вишня, більш відома як сакура. Одне з них – сквер ім. Івана Павла II, що біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Сихівському районі. Цей простір був відкритий ще у 2007 році, а доброустрій вдалося завершити у 2010-му.
Саме тут у 2001 році вже покійний Папа Римський Іван Павло II зустрівся з українською молоддю. На цьому місці спершу був установлений пам’ятник, а вже потім виникла ідея розбити сквер на честь понтифіка. Після Помаранчевої революції 2004 року громадські організації запропонували назвати сквер на честь актів громадянської непокори. Через рік усіх приголомшила звістка про смерть Івана Павла II, тому було ухвалене рішення назвати сквер на честь святого.
«Горіховий гай»
Цей невеличкий парк розташований в історичній місцевості Кульпарків. Він отримав свою назву від великої кількості горіхів із граба та волоських горіхів. На території парку є став, на якому можна зустріти качок і водяних курок. Попри відсутність офіційного дозволу, львівʼяни часто в ньому купаються. Також ви тут побачите Олеську долину, по якій протікає струмок Вулька, що впадає в річку Полтву.
По всій території «Горіхового гаю» стоять лавочки. Простір є популярним місцем для пікніків і спокійного відпочинку на гамаках. Завітайте до Lviv Film Center – місця демонстрації незалежного, авторського кіно. У теплі пори року центр влаштовує кінопокази на даху під зорями. Крім того, влітку в «Горіховому гаю» організовують різноманітні виставки й дитячі виступи. Для малечі в парку облаштований екологічний дитячий майданчик, де є колоди, по яких можна лазити, а також тенісний стіл просто неба та інші атракції. Підкріпитися ви зможете в парковій кав’ярні. До слова, доріжками «Горіхового гаю» можна дійти до стадіону «Динамо».
«Залізна вода»
Ця прихована перлина Львова, що в Сихівському районі, слугує популярною відпочинковою зоною містян ще з ХІХ століття. Колись тут влаштовував літні вистави німецький театр під керівництвом Франца Краттера. Поруч була велика водойма, відома як ставок Камінського. Парк на цій території почали облаштовувати в 1905 році за проєктом Арнольда Рьорінґа. Що цікаво, цей легендарний львів’янин мешкав поруч із парком та облаштовував його до кінця своїх днів. Тут розміщувалися його школа садівництва й теплиці, залишки яких можна знайти з боку вулиці Мушака.
Прокладена Рьорінґом головна прогулянкова стежка вільно звивається поміж ярами, з’єднуючи два прилеглі райони численними галявинами. Другорядні стежки ведуть до джерел та оглядових майданчиків. Вода в численних джерелах парку містить залізо – звідси й назва. Посеред масиву зелені зберігся старий яблуневий сад, який, можливо, є залишком давнього маєтку Снопків. Парк має унікальну природну саморегуляцію рослин, його насадження представлені буковими й дубово-грабовими лісами за участю екзотів – сосни чорної та сосни Веймута. «Залізна вода» – ідеальне місце для романтичних прогулянок, а також спостереження за місцевою флорою й фауною.