Той, хто винайшов вакцину проти тифу

XX ст. відзначилось не лише двома жахливими війнами, а й революціями. соціальними потрясіннями. Мали місце й епідемії, які забирали мільйони людських життів. Однак знаходились ті, хто кидав виклик жахливим хворобам та перемагав. Серед таких сміливців був й львівський вірусолог Рудольф Вайґль, пише leopolis.name.

Від викладача університету до військового лікаря

Рудольф Вайґль народився 2 вересня 1883 р. у Маркграфстві Моравія. Батьки Вайґля були етнічними німцями. Рудольф втратив батька у 5-річному віці, й його вихованням займався вітчим, який працював вчителем у гімназії. Після закінчення гімназії, Вайґль навчався у Львівському університеті, на біологічному факультеті. Після закінчення вишу, Рудольф працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича. Вчений зумів захистити докторську дисертацію та викладав в університеті.    

У 1914 р. вибухнула війна і Вайґль став військовим лікарем айстро-угорської армії. Саме на фронті вчений зіштовхнувся із тотальною епідемією висипного тифу, від якого страждали як вояки Австро-Угорщини та і полонені росіяни. Хвороба розповсюджувалась через антисанітарію, яка панувала на фронті, адже солдати місяцями сиділи в траншеях, у них заводились воші.

Рудольф Вайґль

Під час військових конфліктів тиф забирав життів не менше, а у деяких випадках значно більше, ніж власне бойові дії. Так під час війни 1618-1648 рр. лише німців загинуло понад мільйон. Під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр. хвороба забрала понад 40 тис. життів – майже вдвічі більше ніж бойові дії. У роки громадянської війни у Росії, від тифу загинули понад 3 млн. осіб.

Клізми для вошей

Вважається, що Вайґль виготовив свою вакцину у 1918 р. Вчений робив досліди на собі, перехворів на тиф, але отримав результати, на основі яких створив ліки. Рудольф випробував вакцину на собі.

Вчений розробив цікавий метод – 12 днів вирощувати здорових платтяних вошей, далі заражати їх мікробами тифу та ростити заражених паразитів протягом 5 днів. Далі заражених істот перемелювали на пасту, додавали фенол та отриману суміш переробляли у вакцину.  

Аби вирощувати паразитів, вченому потрібно було їх годувати кров’ю. Можна було використати тварин, однак ідеально підходила людська кров. Тому Вайґль сконструював спеціальні коробочки-розплідники, одна сторона яких була вкрита мембраною. Строну, де була мембрана, притуляли до ніг людини і воші могли пити кров, водночас не могли втекти.

Процес годування вошей

Для готування вошей професор наймав добровольців, які готували паразитів та за це отримували кошти. Вошей заражали тифом унікальним способом. Багато хто чув байки про те, як один майстер блоху підкував. Однак Вайгль пішов далі – використовуючи мікроскоп із 30-кратним збільшенням, він зумів ставити паразитам клізми спеціально створеними інструментами, які виготовляв власноруч.

Відмова переїзду до Москви

У 1920 р. у Львові створили Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа  Вайґеля, який проіснував, керований професором, до 1944 р.У 1920 р. вакцину почали виробляти массово. У Польщі (Львів увійшов до складу Речі) пройшла перша масова вакцинація.

Від президента Львова Вайґль отримав премію у 10 тис. злотих, однак на потреби родини витратив лише частину – купив собі рибальський спінінг та шубу для дружини, а решту віддав на наукові відкриття.

Вчений побував з гуманітарною місією в Ефіопії, де проводив масову вакцинацію. Зачитав доповідь про відкриття вакцини на засіданні Ліги Націй.

З початком Другої світової війни Вайгль отримав орден Леопольда від бельгійського короля та був обраний членом Бельгійської академії наук. Така пошана була невипадкова – бельгійські місіонери використовували вакцину вченого для порятунку людей у Китаї та Монголії.

У 1939 р., коли Галичина опинилась під контролем СРСР,  Вайґль отримав пропозицію від радянської влади, яку вченому озвучили  перший секретар Львівського обкому Комуністичної партії (більшовиків) України та перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов. Вайґлю, від імені Сталіна, пропонували  переїхати до Москви, створити власний інститут, очолити кафедру, стати членом Академії наук. Рудольф відмовився покидати Львів, хоча виступав з численними науковими доповідями в Києві, Харкові, Ленінграді і Москві. На базі вакцини вченого почали випускати засоби проти тифу й у СРСР.

Порятунок євреїв

У червні 1941 р. до Львова вступили німецькі війська. Німецькі солдати теж страждали від хвороби, тому потребували вакцини. Інститут вірусів отримав ще один корпус. Виробництво вакцини було поставлено на потік.

Знаючи, що нацисти винищують євреїв, інтелігенцію та бійців Руху Опору, вчений, будучи етнічним німцем, вирішив рятувати бідолах, залучаючи їх донорами для годування вошей.

За різними оцінками, Вайґль врятував близько 5000 осіб. Серед врятованих були вчений Стефан Банах, професор-психолог Ян Кройц, професор-географ Євген Ромер, диригент Станіслав Строкачевскій, поет Збігнев Герберт.  Рудольф врятував десятки науковців. 

Добровольці-донори отримували харчовий пайок, посвідчення донорів, що гарантувало їм збереження життя, недоторканість під час облав. Вакцина, вироблена в Інституті, підпільними шляхами передавалась до Львівського та Варшавського гетто, концтаборів. У Варшавському гетто вакцинацією займався вязень гетто професор-імунолог Хіршфельд.

У Львівському гетто євреїв рятував учень Рудольфа – мікробіолог Людвіг Флек. Євреїв рятували вакциною, яка збереглась з радянських часів і не була врахована нацистами.

У 1942 р. Вайґль отримав пропозицію від шефа сс. Генріха Гіммлера переїхати до Німеччини, створити в Берліні власний інститут, очолити кафедру в університеті та отримати по війні Нобелівську премію. Проте вчений відмовився від такої пропозиції.

Після війни

Незважаючи на те, що Вайґль рятував людей, після повернення радянської влади до Львова, у 1944 р., його звинуватили у колабораціонізмі, вчений не зміг отримати Нобелівську премію.

Вчений переїхав до Кракова та працював у Ягеллонському університеті. Далі працював у Познанському університеті. Помер талановитий науковець 1957 р.

Посмертно Вайґль отримав чимало нагород – Командорський хрест Ордена Відродження, орден Св. Григорія Великого від Папи Римського і звання “Праведник народів світ” від Ізраїлю. “Праведника світу” вчений отримав лише у 2003 р., після того, як у різні інстанції зверталась єврейка, яка працювала в Інституті та змогла вижити у пеклі війни.

Вчений був лучником

Вчений займався стрільбою з лука, був одружений та виховував доньку. Внесок Вайґля у світову науку важко переоцінити.

 Вайґль з дружиною, донькою та онуками

Get in Touch