Стільське городище — це середньовічне поселення, історико-культурний комплекс, розташоване у Миколаївському районі Львівської області поблизу самого Миколаєва та сіл Стільсько, Дуброва, Ілів, пише leopolis.name.
У 2001 році Стільське городище було занесене до відділу нерухомих пам’яток історії та культури України. Окрім того давнє городище стало надзвичайно загадковим та популярним місцем для туристів.
Історія виникнення одного з найбільших поселень Стільське городища
Історія Стільського городища тим цікава, що в давнину воно було осередком або навіть столицею Великої або Білої Хоратії, де проживали білі хорвати. Це дає підстави переосмислити праісторію та культуру Галицько-Волинського князівства.
Про хорватів знаходимо три згадки і в давній пам’ятці української літератури — “Повісті временних літ”: як про одне зі слов’янських племен, у поході князя Олега на Візантію у 907 році та у поході Володимира Святославовича на Хорватію у 993 році.
Відомо, що Стільське городище було засноване у VII столітті та інтенсивно розвинулося приблизно у IX – X століттях. Населення того часу становило близько сорок п’ять тисяч жителів. А територія городища була найбільшою серед слов’янських поселень — понад двісті п’ятдесят гектарів укріпленої площі та десять кілометрів — довжина оборонних стін і валів.
Так, Орест Корчинський, дослідник та археолог, припускає, що Стільське городище могло бути столицею Білої Хорватії до 933 року, а опісля — належати до Київської Русі.
Проте вже до XIV століття поселення повністю занепало через численні війни на його території. Його мешканці, які вижили після захоплення міста, поселилися вздовж річки Колодниці. На тому місці виникло село Стільсько, назва якого виявляє подібність зі словом “столиця”.
Дослідження Стільського городища на Львівщині
Незважаючи на величність культурної пам’ятки Стільське городище та його велике історичне значення — територія поселення є досі малодослідженою. Розкопки проводили лише на невеликій території городища. Надзвичайно мало досліджені печерні комплекси, курганні могильники, різні поселення та урочища біля сіл Ілів, Дуброва та урочище “Лиса Гора” на околицях Миколаєва.
Значною проблемою у дослідженні є відсутність державного фінансування на проведення масштабних розкопок, а також недостатність детальніших писемних згадок про це місто і племена білих хорватів, окрім коротких у вже згаданій “Повісті временних літ”.
Також про те, що хрещені хорвати Балкан походять від нехрещених, які жили за Угорськими горами, що є територією сучасного Прикарпаття є коротка згадка в книзі “Про управління імперією” короля та історика Візантії Костянтина Багрянородного.
Відомий, вже згадуваний, дослідник Стілького Городища Орест Корчинський, котрий присвятив цьому місту близько двадцять п’ять років і провів низку розкопок на території поселення. Розпочав він свої дослідження ще на початку 1980-х років експедицією Національної академії наук України. Саме Корчинський виявив існування великого міста — Стільське городище. Також вдалося розкопати кам’яний брук — “Біла дорога”, кузню з обробки металу та припускати про існування великих підземних лабіринтів.
На території Стільського городища збереглися кам’яні печери, які були осередками язичницьких святилищ та ритуальний камінь Диравець з жертовною ямою для жертвоприношень.
У 2020 році на території дохристиянської пам’ятки культури Стільського городища встановили фігуру Пресвятої Богородиці. Тоді це місце набуло масового розголосу. Так, голова громадської організації “Екологія. Культура. Мистецтво” Софія Каськун створила проєкт “В об’єктиві — культурна спадщина”, в рамках якого відбулася шестиденна резиденція, у якій взяли участь десять фотомитців із різних куточків України. Кожного дня вони фотографували ландшафти “Стільського городища” і, водночас, переосмислювали історичну цінність давнього поселення.
З того часу дедалі частіше виникають цікаві проєкти з фотовиставками і навіть створенням фільму про язичницький заповідник, який наповнений багатьма міфами та легендами — створює таємничу атмосферу для відвідувачів.
Фото: Стільське городище /Край
