Багато туристів, які їдуть у Львів чи область, часто мандрують по протоптаних маршрутах, оминаючи величезну кількість цікавих місць із захоплюючими історіями та мальовничими краєвидами. Пропонуємо ознайомитися з деякими з них на leopolis.name.
Будинок лісника
Одне з таких непопулярних місць – мисливське господарство «Стир» у селі Збруї Золочівського району. Тут розмістився казковий будиночок на острівці посеред озера. До нього веде дерев’яний місток.
Мисливське господарство було створене розпорядженням Кабінету міністрів у 1975 році, щоправда, тоді воно називалося «Лопатинське», а згодом було перейменоване на «Стир».
Перша цікавинка, яка зустрічає всіх відвідувачів цього місця, – це ковані ворота у формі двох биків. Проте найбільшою принадою цього місця залишається мисливський будиночок. Його форма незвична для цієї місцевості та має конічну форму.
Інтер’єр будинку схожий на велику бібліотеку, полиці якої заставлені книжками. Насправді ж книжок тут немає. Звідси походить ще одна назва цього місця – «Бібліотека Гаррі Поттера».
Ритуальний камінь
Ще одне цікаве місце для любителів секретних артефактів – село Підкамінь Золочівського району. Тут розмістився 17-метровий камінь-гігант, який називають Чортовим каменем.
Є кілька легенд про те, як він тут опинився. Згідно з однією з них, чорт дізнався, що тут будують монастир і розлютився. Він полетів у Карпати, відірвав там шмат гори, хотів кинути його на монастир, однак не вистачило сил, тож камінь не долетів.
Втім, існує і набагато реалістичніша версія походження моноліту. Є припущення, що цей величезний камінь був рифом на дні Сарматського моря, яке вирувало на цьому місці 11 мільйонів років тому. Загалом, учені досі не можуть прийти до спільної думки про походження каменя-велетня.
Завдяки сучасним археологам вдалося з’ясувати, що ще за часів панування галицько-волинських князів скельне утворення могли використовувати як основу укріплень. Доказом тому є дві печери поблизу каменя. Одна з них служила підземним храмом, а інша – обителлю ченців. Археологічні знахідки свідчать про ще більш стародавнє призначення скелі: язичницькі предмети, які використовували для жертвопринесення, вказують на особливе ставлення до цього місця ще в дохристиянську епоху.
Домініканський монастир із підземеллями
У тому ж Підкамені знаходиться монастир Походження Древа Хреста Господнього (раніше – Домініканський монастир). Це цілий комплекс історичних будівель.
Обитель побудували на місці спаленого 1519 року попередника. Вона оточена кріпосними стінами, тому часто її називають оборонним монастирем. Підкаменська фортеця-монастир пережила чимало подій, про що свідчать сліди від снарядів і кулеметів.
Саме цей монастир став одним із трьох найбільших католицьких монастирів Західної України. Колись тут працювала своя бібліотека і навіть художня школа.
У роки Першої світової війни монастир у Підкамені був значно пошкоджений. У міжвоєнний період проводилася реставрація. Але незабаром чернеча обитель перетворилася в концтабір, потім приміщення служило в’язницею, психіатричною лікарнею, стайнею. І тільки 1997 року деякі його споруди були передані ченцям-студитам УГКЦ.
Доволі цікаве планування комплексу монастиря. Сам мур сягає аж 4-6 метрів у висоту. Із висоти пташиного польоту стіна нагадує восьмикутну зірку. На території також знаходяться келії, дзвіниця, капличка, скульптура Матері Божої, яка самоочищається (набуває яскраво-жовтого кольору). Подейкують, що монастир ховає 7 підземних поверхів.
Блакитне озеро
Так називають кам’яний кар’єр у місті Турка Самбірського району через його блакитний колір води. Водойма доволі велика: довжина майже 150 м, найширше місце – 50 метрів.
Механізований кам’яний кар’єр був створений у 1960 році, щоби постачати підприємствам області будівельне каміння і щебінь. Він був оснащений потужною технікою, мав свою електростанцію, а для кращого транспортування продукції кар’єру до нього було навіть підведено залізницю. У 1966 році тут добували приблизно 20 тисяч кубометрів будівельного каменю і 40 тисяч кубометрів щебеню.
Палац Гредлів
Окрім відомих Олеського, Підгорецького, Свірзького та інших замків, у Львівській області є і інші цікаві споруди.
Фамільна садиба баронів Гредлів у місті Сколе Стрийського району – родинний маєток шанованих у краї на початку ХХ століття підприємців, у чиїх володіннях були всі довколишні ліси. Палац відомий тим, що у ньому регулярно влаштовували пишні бали та свята, на які запрошували навіть простих працівників. На одному з таких святкувань побував онук австрійського цісаря Франца Йосифа І.
Наприкінці вересня 1939 року в палаці розташовувався відділ НКВС, який повернувся сюди у серпні 1944 року і діяв до 1948 року. З 1956 року палац баронів Гредлів є приміщенням школи-інтернату.
Костел святого Марка
Село Варяж Червоноградського району сусідить із польським кордоном. У ньому живе менш як 1000 осіб, однак у цьому невеликому куточку країни є своя важлива пам’ятка – костел святого Марка – колишня культова споруда, маловідомий храм доби ранннього бароко, збудований у 1688–1693 роках за проєктом архітектора Войцеха Ленартовича.
Ініціював будівництво костелу польський промисловець та місцевий магнат Марек Матчинський, який потім був у ньому і похований. Він виділив кошти на зведення цегляної церкви, прикрашеної бічними двоярусними баштами. 1693 року фундував споруду у Варяжі з власним портретом. Під час пожежі 1796 року костел зазнав великого руйнування. Після проведення реставраційних робіт його дах і вежі значно зменшилися в розмірі.
На стінах храму збереглися фрагменти фресок, виготовлені Станіславом Строїнським у 1810 році. У центральній частині храму можна побачити підвал, в якому вцілів склеп, де відбувалися поховання знатних людей і політичних діячів того часу. Згідно з місцевою легендою, з костелу до навколишнього хутора можна було дістатися через підземний хід.
Страдецька (Страдчанська) печера
Ця печера поблизу села Страдч Яворівського району міститься в надрах Страдецької (або Страдчанської) гори (359 м), яка розташована на території пасма Розточчя. Печера рукотворна, хоч і її творці використовували природні тектонічні тріщини, які поступово розширювали та поглиблювали.
З історичних джерел відомо, що за княжих часів тут існував печерний монастир. Він виник у ХІ столітті, коли тут оселилися київські ченці. Згідно з легендами, жителі навколишніх сіл ховалися в цих печерах під час монголо-татарської навали. Одну з печер, у якій переховувалося найбільше селян, татари знайшли і підпалили. Всі, хто був усередині, загинули. Тоді ченці почали молитися про порятунок решти селян, які ховалися в інших печерах. Їхні молитви почули: нібито явилася Матір Божа, яка закрила собою вхід до печери. Відтоді Страдецька печера стала місцем паломництва, а у ХV столітті тут заснували Страдецьку Печерську лавру.
Вхід до печери розташований на стрімкому північному схилі гори. Загальна довжина ходів – понад 270 м. У вхідній галереї печери влаштована церква, в якій зберігся кам’яний хрест XI століття та кам’яний стілець для сповіді.
