Андрій Дробіт – колишній розвідник. Майже півтора року він збирав на фронті стратегічно важливу для українського війська інформацію, а повернувшись у 2016-му на рідну Львівщину, у село Вислобоки, вирішив кардинально змінити професію і стати квітникарем. Рослинництво стало його методом боротьби з посттравматичним синдромом. Докладніше про цю історію далі на leopolis.name.
Думали робити полуничну плантацію
Андрій Дробіт за фахом – радіомонтер і контролер радіоелектронної апаратури, однак за спеціальністю не працював ні дня. Час від часу їздив на заробітки на українські і закордонні будови, потім продавав вікна та двері.
У 2015 році одягнув десантну форму і став на захист держави. «Громадському радіо» Андрій розповів, що на передовій пробув 15 місяців. За вдало виконані операції отримав десяток медалей. Війна навчила його цінувати життя. Безліч побачених смертей дали розуміння, що треба брати від нього все.
Після повернення з фронту чоловік відвідував зустрічі колишніх учасників АТО, які вже створили свій бізнес і ділилися досвідом. Наприклад, колишній будівельник та ветеран Микола Стецьків відкрив у селі Новосілка біля Львова ягідну плантацію на невеликій ділянці, яку йому виділили як учаснику АТО. Усе почалося з 4-х рядків полуниці, а за кілька років Микола масштабував бізнес до понад 20 тисяч різносортних саджанців.
Дробіт разом із дружиною Альоною також захотів вирощувати полуницю в теплиці, але поки її спорудили, випав сніг, тож посадити нічого не встигли. Тоді вони придумали зайнятися квітами: ідея надійшла від односельців. Земельну ділянку Дробіт отримав, як і Стецьків, від держави.
«Будуй своє» Андрій пояснив, що, порівняно з ягодами, квіти мають довший термін реалізації: дозрілі ягоди потрібно продати за 1–2 дні, а квіти – 2–3 тижні. До того ж у квітів більша маржинальність, тобто здатність приносити прибуток. Такі особливості і спонукали зупинитися на квітковому бізнесі.
Втілення ідеї в життя
Для запуску справи у 2018 році подружжя вклало власних 6 тисяч доларів. Кілька тижнів розчищали землю від чагарників, а потім майстрували власними силами теплицю з крапельним поливом.
Для того щоби прибрати коріння і залишки рослин на ділянці розміром 0,25 га, потрібна була 1 тисяча доларів, для спорудження літньої теплиці (парника під плівкою) вистачило 2 тисячі, а за інші 3 тисячі купили розсаду й устаткування.
Додаткові кошти отримали завдяки грантам від Міжнародної організації з міграції (МОМ). Андрій подавав заявку як ФОП, а Альона – як фізособа. Хоча й не відразу, але змогли виграти гранти – по 21 тисячі гривень на кожного. За ці гроші купили бетономішалку, шуруповерт, драбину, бензопилу та інші інструменти.
Подружжя самостійно вивчало, як правильно вирощувати рослини в Інтернеті, також питало в знайомих. 24 серпня, у День Незалежності України, пара отримала перше замовлення від районної ради. Чиновники замовили 17 кошиків квітів для розміщення на пам’ятниках загиблих бійців.
Альона, аби встигнути, змушена була робити ці кошики до 5-ї ранку. Всього лише за одну ніч вона навчилася їх виготовляти, а через тиждень вже вміла оформляти букети. Так і стала флористкою.
Екзотичні квіти
Подружжя вирішило вирощувати таку вибагливу квітку, як еустома (лізіантус або ірландська троянда), що походить із США. Насіння Андрій замовляв у Нідерландах. За деякий час на місці, де раніше було поле, заквітнуло понад 6 тисяч саджанців різних кольорів.
Лізіантуси зовнішньо схожі на звичайні троянди, проте вони без шипів, із приємною структурою стебла і широкою палітрою кольорів (бувають білі, рожеві, фіолетові та білосніжні з кольоровою окантовкою). На одній гілці такої рослини можуть розквітати два десятки бутонів, а зрізані квіти не в’януть 2 тижні. Діаметр квітки сягає 8-ми сантиметрів. Для вирощування ірландської троянди потрібна особлива температура й волога.
Про збут сім’я подбала заздалегідь, домовившись із продавцями львівського гуртівного ринку «Шувар». Ціну виставили вдвічі нижчу, ніж у квіткових магазинах. Проте після зрізу перших квітів для продажу, Андрій з Альоною зіткнулися з двома проблемами: продавці забули про домовленості й відмовилися купувати квіти, а крім того, бізнесмени неправильно запакували еустоми (замість того, щоби завернути їх у спеціальну прозору плівку, помістили у звичайні пластикові пакети).
Тоді довелося швидко шукати нові варіанти продажу. Подружжя ходило по роздрібних квіткових магазинах і пропонувало квіти, щоразу розповідаючи про особливості еустом. Такий підхід спрацював: продукція почала користуватися попитом. Згодом про Андрія зняли телесюжет, що також допоміг розрекламувати справу. Тоді подружжя вирішило продавати онлайн, а доставляти, за потреби, самостійно. Поруч з екзотичними трояндами садівники, на невеликій грядці, висадили також помідори, лимони, перець, кавуни й малину.
Андрій жартома сказав, що розвідницький досвід пригодився і в мирному житті. За еустомою найкраще доглядати вранці, коли ще не зійшло Сонце: свої операції він виконував у такий час і на фронті. До того ж, пробираючись тилами ворога, він навчився помічати найменші деталі, що дозволило легко орієнтуватися і у квітковому розмаїтті.
Для тих, хто подумує над власною справою, чоловік порадив шукати свою нішу, а коли вже знайшли, ретельно все проаналізувати, завчасно подумати про збут і варіанти вирішення проблем у разі форс-мажорів.
Сонячний вегетарій і хвойні ділянки
Крім квіткової теплиці, на 0,05 га землі звели бізнесмени і сонячний вегетарій – різновид теплиці, де вирощуються в холодну пору лише екологічно чисті продукти; для удобрення використовують органіку, а зі шкідниками борються спеціальними біозасобами. Для облаштування вегетарія використали підігрів ґрунту та автоматичний полив. На це подружжя взяло 230 тисяч гривень позики. У вегетарії посадили лаванду, салат і огірки. Це дало змогу отримувати прибутки в пору, коли квіти не ростуть.
Крім того, висадили хвойні культури, зокрема туї «смарагд». Вони швидко ростуть, не бояться морозу, за ними легко доглядати, тому ці туї часто висаджують як живопліт. До того ж хвої виділяють фітонциди, які зміцнюють імунітет.
Для газети «Високий Замок» садівник поділився секретами вирощування туй сорту «смарагд»:
• насамперед треба вибирати здорові саджанці, без будь-яких пошкоджень. Корінець має бути вологим і з земляною грудкою (або ж знаходитись у контейнері);
• хоча «смарагди» невибагливі до ґрунту, однак краще ростуть у чорноземі або ж спеціальному субстраті;
• ямку варто виковувати вдвічі більшу за кореневу систему чи контейнер, у якому придбана рослина. Саджанець встановлюють вертикально, його засипають землею, не заглиблюючи кореневу шийку;
• після висадження деревце треба поливати розчином укорінювача або ж звичайною водою, однак розчин покращить приживлюваність;
• не варто забувати і про подальше зволоження, проте надмірний полив згубний. Укорінювачем треба повторно полити через тиждень після висадження, а ще через 14–20 днів – підживити азотним добривом із достатньою кількістю мікроелементів;
• для профілактики можна обробляти дерева проти шкідників та грибків.
Фото: «Громадське радіо» і «Високий Замок»
