Львів, як прогресивне місто, завжди вбирав у себе всі інновації, що з’являлися внаслідок науково-технічного прогресу, який невпинно насувався наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. У Львові пролунав перший телефонний дзвінок, містом проїхав перший трамвай, тут вперше в світі запалили гасову лампу і вперше в Україні під’єдналися до всесвітнього павутиння, з якого тепер годі вибратися… Пропонуємо оглянути найцікавіші досягнення львівської науки і техніки на leopolis.name.
Кінь проти електрики
Дуже багато написано про один з перших в Європі трамваїв, перший львівський автомобіль та славнозвісний Львівський автобусний завод. Втім, вони зовсім не були першими в Україні, адже перший електричний трамвай продзеленчав Києвом ще 1892 року, перший автомобіль марки «Панар-Левассор» привіз до Одеси 1891 року редактор і видавець газети «Одеський листок» Василь Навроцький, а перший автобус уперше був сконструйований 1909 року зовсім не на ЛАЗі, а у механічній майстерні інженера Василя Стасюлевича також в Одесі.
А що ж було першим саме у Львові? Беззаперечно, це перша в Україні залізниця, про яку йшлося тут. Першим видом громадського транспорту в місті були каретні перевезення, які запустили ще 1835 року до Винник. За один раз перевозили до 12 пасажирів і за день відбувалося 4 рейси. Також були маршрути з головного вокзалу до площі Митної, а в літній період — ще з площі Галицької до Стрийського парку. Це був перший в Україні регулярний маршрут громадського транспорту.
Втім, нерівною бруківкою коням було важко тягнути транспорт з пасажирами, тому невдовзі з‘явився кінний трамвай, або конка, яка вперше проїхала нашим містом 25 листопада 1879 року. Коні возили пасажирів Львовом ще до 1900 року, а лівосторонній рух, пов’язаний саме з кінним транспортом, відмінили тільки 1922 року.
Цікаво, що в 1870-х роках ідею створення міської залізниці на кінній тязі розглядали і в Києві, але так і не реалізували раніше. Зате Львову тут дісталася пальма першості! Вже за пів року трамвай ввели в постійну експлуатацію: з 1 травня 1880 року безкоштовно, а з 5 — на платній основі. Газета «Діло» писала:
«Львівський трамвай розпочав 5 травня правильний рух по квитках з площі Митної до казарм Фердинанда. Кожні 9 хвилин від’їжджає вагон від переду казарм. П’ять вагонів будуть їздити 19 разів щодня, отже 95 разів можуть сідати пасажири на станціях, де зупиняється вагон. Спочатку всі вагони трамвая були у всякій порі дня битком набиті. Зрештою, більшість сідала з цікавості».
Невдовзі працювали вже дві лінії кінного трамвая: від казарм Фердинанда до площі Митної та до Підзамче. Рухався новий вид транспорту зі швидкістю 6,4 км/год і в середньому перевозив 1867000 пасажирів за рік. Депо кінного трамвая було в районі сучасної вулиці Я.Мудрого. Існував цікавий нюанс: оскільки нагору везти вагон парі коней було важче, впрягали ще додаткових і дорога на гору коштувала дорожче, ніж донизу.
Після появи у Львові 1894 року електричного трамвая, який став другим в Україні після Києва і четвертим в Австро-Угорській імперії (після Будапешта, Відня та Праги), кінка проіснувала ще понад десяток років, адже багато львів’ян боялися електричного трамвая і казали, що «кінь тільки б’є копитом, а електрика вбиває на місці». Оптимізму не додавали і численні аварії, які почалися від першого дня випробувань нового електричного дива. Тож рух кінних трамваїв припинився аж 1908 року.
Модний біцикл чи винахід сатани?
Загалом, в нас завжди боялися і не любили чогось нового і невідомого. Так само сталося і з велосипедами, які називали «біциклами», а їздців — біциклістами або циклістами. Диво техніки, що отримало золоту медаль на виставці у Парижі, вперше привіз до Львова 1867 року Міхал Мрозовський. Задоволення було надзвичайно дорогим, адже дерев’яний велосипед коштував цілих 600 франків — на ці гроші у Парижі можна було жити… півтора роки.
Їздити на новинці пан Міхал так і не навчився, він постійно падав, врешті-решт йому набридло набивати ґулі, тож вирішив подарувати велосипед спортивному товариству «Сокіл». І от саме одному з його членів, такому собі Пшибилінському, випала честь стати першим велосипедистом в Україні. Через рік місцевий умілець зробив копію французького дива, а 1886 року був створений перший в Україні і один з перших у Європі велоклуб — Львівський клуб циклістів. Тоді ж найпопулярнішими стали вироби англійської фірми «Rower», яка замість величезного переднього і заднього маленького колеса почала їх робити рівновеликими.
Одні вважали велосипед наймоднішим видом транспорту, інші не любили через велику кількість аварій. Коли ж 1869 року француз Де Круа через Відень, Краків, Львів та Житомир приїхав на велосипеді до Києва, його сприйняли як втілення сатани, хрестилися і втікали… Втім, навіть у «циклістському» Львові «здивування мешканців було незмірне, на вулицях зупинялися натовпи, львівські жебраки, вражені, не важилися навіть зачіпати спортсмена, підозрюючи його у змові зі злими духами»… А ще жартували: «Було у батька троє синів, двоє розумних, а третій — велосипедист»…
Мопед за ціною Ланоса і захмарні поїздки на таксі
Виготовили перший велосипед в Україні 1926 року на Харківському велосипедному заводі. Наш завод, хоч і був заснований 1919 року, тоді ще виготовляв труби, підкови та інший дріб’язок. Зате вперше в Україні у Львові сконструювали мопед, який тепер коштує, як цілий «Ланос». Саме на львівському мотозаводі 1967 року випустили модель МП-043, що мала два паливні баки, капот, який закривав двигун, важила новинка 48 кілограмів і розвивала швидкість до 50 км/год. Новий транспорт швидко здобув популярність. Тож завод почав випускати низку моделей мопедів, і його навіть офіційно перейменували на Львівський завод мотовелосипедів.
Ще один вид транспорту, що вперше зʼявився у Львові — це таксі. Перші таксі виникли ще в серпні 1906 року, і спроєктовані вони були спеціально для перевезення пасажирів. Водій сидів спереду на маленькому кріслі, коло нього було місце для валіз, а позаду, де сидів пасажир, був прикріплений відкидний тент. Стоянки перших таксі були на площі Маріяцькій (тепер Міцкевича), біля Галицького базару та коло Оперного театру. Вартість проїзду була дуже дорогим задоволенням: так, щоб проїхати від Оперного до кінця сучасної вулиці І.Франка, треба було викласти в 500 (!) разів більше коштів, ніж поснідати у львівській кнайпі…
Цікаво, що у Києві таксі виникли аж 1913 року, але там використовували більше американські марки Ford та Case, тоді як у Львові — Citroën та Chevrolet. Кілька років тому до львівського «Ретро-гаража» привезли Citroen Berline Lux, який був одним із перших таксі.
Телефонний дзвінок від цісаря та винахід Морзе
Перший телефон також з’явився у Львові. Побутує байка, що одним з перших телефонних абонентів був сам цісар Франц-Йосиф І, який начебто зателефонував до ректора Львівської політехніки Юліана Захарієвича. Так це чи ні, перевірити неможливо, так само, як і дізнатися точний рік, коли у Львові пролунав перший телефонний дзвінок. Дані коливаються від 1883 до 1886 року. Є й версія Львівської політехніки, що перша в Австро-Угорщині телефонна розмова відбулася 7 жовтня 1877 року, коли доцент Роман Ґостковський читав лекцію, а хімічний корпус був з’єднаний дротами з залом головного корпусу політехніки.
Невдовзі ратушу сполучили з пожежною частиною, з’явилися номери телефонів редакцій на сторінках популярних газет. Телефонну службу, яка називалася «Львівські абоненти товариства телефонів», спочатку розмістили на третьому поверсі театру Скарбка (тепер Драматичний театр імені М.Заньковецької), потім вона переїхала до будинку Головпоштамту, а 1925 року — на вулицю Дорошенка, 26. Цікаво, що початково замовлення на з’єднання приймали тільки в певні години — з 9 до 12 ранку і від 15 до 18 години, а саме з’єднання тривало до 15 хвилин.
До 1896 року Львів був повністю телефонізований, також відкрили лінію Краків – Відень, а 1932 року з’явився телефонний довідник, в якому було 10700 абонентів. 1946 року Львівський завод телефонно-телеграфного обладнання одним із перших на території України почав випускати телефонні станції. З 1950-х років з’явилися вуличні таксофони. Вони вже відійшли у минуле, але в Дрогобичі зберігся інтерактивний таксофон, що є частиною «Вуличного музею» і дає змогу туристам телефонувати з кабінки з історичним експонатом. А в Бориславі можна побачити телефонну опору початку ХХ століття заввишки 10,5 метра, з тумбою-кімнатою розміром метр на метр.
Щодо телеграфу, то він також з’явився вперше в Україні саме у нас. Розвиток нового виду зв’язку розпочався з телеграфної лінії Львів – Відень, яка була створена 1846 року. Сталося це лише через два роки після того, як з підвалу Капітолію у Вашингтоні художник Семюел Морзе відправив у Балтимор першу в світі телеграму з апарату, який він сам сконструював. Київський телеграф молодший на 8 років: лінія Київ – Москва була введена в експлуатацію 1854 року. Інститут інженерів з електротехніки та радіоелектроніки США 1988 року визнав винахід Морзе одним з найвизначніших досягнень людства. 1 березня 2018 року настав кінець ері телеграфу в нашій країні. А в лютому 1993 року за проєктом UARNet у співпраці зі Шведською космічною корпорацією вперше в Україні було здійснене під’єднання до глобальної мережі Internet. Сталося це в будівлі Інституту фізики конденсованих систем НАН України на вулиці Свєнцицького, 1, а внаслідок такого грандіозного наукового прориву була створена однойменна компанія, що стала одним з найбільших інтернет-провайдерів.
Перша пошта і прототип фотографії на площі Ринок
Перша пошта в Україні і одна з перших у Східній Європі також виникла у Львові. От тільки започаткував її не зовсім італієць Роберто Бандінеллі, а його співвітчизник Доменіко Монтелуппі, який запровадив регулярні поштові перевезення ще на початку ХVІІ століття. А Бандінеллі 1629 року вдосконалив львівську пошту і створив першу міську поштову службу європейського рівня на площі Ринок, 2. Звідси спеціальні кур’єри розвозили листи до Варшави, Кракова, Любліна, Гданська. Це була перша регулярна пошта у Львові та на теренах України.
Цікаво, що в цій же будівлі 1842 року в книгарні Кароля Вільда був виставлений перший в Україні дагеротип. Так називали зображення на мідній пластинці, вкритій шаром йодистого срібла, де зображення проявлялося парами ртуті. У Львові цей прототип фотографії створив Йоган Глойснер, професор природничої історії та фізики, доктор медицини Львівського університету.
Наступного року колишній військовий і ад’ютант генерала Замойського Іполит-Август Холонєвський на вулиці Гнатюка, 6, відкрив перше ательє дагеротипів. Процес їхнього створення він ретельно опанував під час служби у Швейцарії. А пізніше стали виникати різні ательє, фотометодики, і навіть термін «світлина» був впроваджений львівським професором анатомії Йозефом Берресом, що дослівно звучав німецькою як «das Lichtbild» — «світлова картина».
Звісно, у Львові було ще багато досягнень. Це і винайдення першої в світі гасової лампи 1853 року, про яку багато написано. І перша в світі повітряна куля 1784 року на автоматичному пальнику з рідким паливом. І перша в Україні диліжансна швидка допомога 1893 року. І винайдена вперше в світі Рудольфом Вайглем 1928 року вакцина проти висипного тифу. І сучасні гідрогелеві пов’язки, нанолазер та суперконденсатор…
Є і нереалізовані проєкти. Львів міг стати першим містом в Україні, де би з’явився тролейбус, адже перший проєкт конструкції тролейбусних ліній у квітні 1909 року створив Йозеф Томицький — перший директор Львівського електричного трамвая. Втім, магістрат його не підтримав, віддавши перевагу розвитку трамвайної мережі. У Львові могла з’явитися перша в Європі міжнародна гоночна траса, ще перед Монте-Карло… І ще багато інших проєктів, але в усі часи Львів був і залишається рушієм науково-технічного прогресу, що полегшує людям життя і допомагає рухатися в майбутнє.
