Поглянувши на стару мапу міста та його світлини, можна побачити чимало водойм. Немов оази посеред завжди гамірного Львова, вони завжди збирали довкола себе людей і були гарними місцями для відпочинку, пише сайт leopolis.name.
У силу різних обставин (природні забаганки, недобросовісні забудовники, елементарна людська недбалість тощо) чимало водойм, які колись збирали біля себе наших предків, до наших днів так і не збереглися. Є й такі, що вдалося зберегти, однак які цілком можуть стати “жертвами” ласих на кожен міський шматочок землі забудовників.
У цьому матеріалі ми розкажемо про водойму “Зелене око” – маловідоме озерце у Львові з цікавою історією та великим значенням.
Походження водойми
Снопківське плато з початком дев’ятнадцятого століття стає гарним місцем для відпочинку містян. Це була чудова місцина з багатою природою, яка приваблювала увагу як звичайних мешканців Львова, так і заможних міщан, які тут облаштовували маєтки. Відомо з історії про те, що саме тут знаходилася резиденція губернатора Галичини Фердинанда д’Есте.
Так-от, саме з цього плато бере початок потічок з такою ж назвою, який зливається з іншим та утворює потічок Сорока, а той, зливаючись іще з одним, дає початок річці Полтві. Ці джерела та потічки у минулому давали початок багатьом ставкам у місцевості Снопків, серед яких і славнозвісна водойма “Зелене око”.
Купальня на ставку
Оця невелика водойма колись була місцем популярної купальні. Звідки взялася така назва – невідомо достеменно, однак можемо припустити, що це через форму та колір води.
Купальня мала свій пляж та дерев’яний будиночок, і розташовувалася у яру біля Снопківського парку. З даних міських архівів знаходимо інформацію, що над створенням купальні тут працювали архітектори Рудольф Полта та Рудольф Рімера у 1934-1935-х роках. Спершу при купальні було два ставки, обидва – утворені завдяки джерелу, яке текло з-під Снопківської гори.
Володіла цією купальнею родина Малушинських.
Що стосується дерев’яного будиночка при купальні, то він був зведений із дерева та був одноповерховим, однак частина його мала два поверхи. Над першим височіла тераса з бічними сходами.
Подальша історія водойми
До наших днів, на жаль, будиночок купальні не зберігся, сама ж купальня з часом втратила свою актуальність та функціональне значення. Чимало водойм з часом зникли через те, що зросла кількість ласих на земельні ділянки забудовників, які перетворювали природні локації на чергові багатоповерхівки. “Зелене око” така доля оминула.
У 60-х роках минулого століття на прилеглій території облаштували Снопківський парк – висадили чимало дерев, кущів та чагарників. Проте у ході облаштування парку зовсім забули про старі купальні, які колись на цій території заклали. Про них не подбали, через що не вдалося зберегти дерев’яний будиночок.
До слова, на території сучасного Снопківського парку був пустир, посеред якого розміщувалися піщані та глиняні кар’єри, які колись розкопали задля потреб місцевого цегельного заводу. Відомо також, що спершу парк носив назву “Дружба”, однак недовго. У наші дні ця територія – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення. Такий статус парк отримав у 1984-му році.
Знаходимо інформацію, що у 70-х роках минулого століття у Львові ще знаходилися небайдужі міщани, які займалися очищенням та запуском риби у водойму. Завдяки їхній роботі у ті часи ще можна було відпочити на пляжі біля ставка та позасмагати, однак так протривало недовго.
З початком двадцять першого століття територія навколо колишньої купальні стала заболоченою, а довкола розпочалася активна приватна забудова.
