Степан Рудницький – вчений, який зробив великий внесок у розвиток української географічної науки. Завдяки йому у 20 столітті Україну було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю.
Юність
Степан Рудницький народився 1877 року у Перемишлі. Його тато Лев Рудницький був істориком та географом, працював вчителем у школі. Мати теж була високоосвіченою жінкою. Батьки виховували дітей у любові до України, традицій, культури та науки. Шкільні роки Степан провів у Тернополі, навчаючись у місцевій державній гімназії. Згодом сім’я переїхала до Львова.
Хлопець вступив на філософський факультет у Львівський національний університет. Під час навчання йому випала нагода слухати лекції Михайла Грушевського, Ізидора Шараневича, Людвіка Фінкеля, Антонія Ремана. Саме Грушевський став натхненником для юного хлопця. Під керівництвом професора Степан Рудницький підготував низку серйозних наукових розвідок з української історії 16-17 століття, які були надруковані в “Записках Наукового товариства імені Шевченка”. Також хлопець підвищував свою кваліфікацію у Відні та Берліні.
Степан провчився в університеті чотири роки. Після смерті батька, був змушений перевестися на заочне навчання, адже не вистачало коштів. У вільний від навчання час хлопець вчителював. Зазвичай його учнями були діти із заможних родин.
Професійна діяльність
У 1899 році Степан закінчив університет та отримав диплом, який надав йому право викладати географію та історію у середніх школах. Працював він у Львові та Тернополі. Згодом Рудницький заглибився у вивчення географії та студіював предмети природничого відділу в університеті. Ще на посаді вчителя географії Степан приділяв чимало уваги проблемам викладання географії в школах. Цьому питанню він присвятив працю “Нинішня географія”, де виклав основні тези методологічних основ цієї науки, а також визначив її місце в системі наук, обґрунтував предмет дослідження, довів наявність географічних законів.
У 1901 році чоловік здобув ступінь доктора філософії та став членом Наукового товариства імені Шевченка. Також Степан став співзасновником спортивного товариства “Україна”. Організація розвивала вже звичні та нові для українців види спорту, ініціювало проведення загальнокрайових комплексних змагань “Запорозькі Ігрища” та інших спортивних заходів, що набули популярності серед галичан. Найвагомішими були успіхи команди у футболі, хокеї, боксі, велоспорті та шахах. У 1914 році географ став членом ради Національного музею у Львові. Також Степан був експертом і радником з економіко- й політико-географічних питань при уряді Західноукраїнської Народної Республіки.
Згодом у 1919 році польська влада звільнила Степана Рудницького. Він був змушений емігрувати до Відня. У 1920 році Степан отримав посаду професора економічної географії у Академії торгівлі. Згодом він став доцентом філософського факультету. Тож Рудницький вирішив скористатися моментом та заснував курс “Географія України”. Лекції проходили виключно українською мовою. Завдяки такому рішучому кроку, іноземці мали змогу ближче познайомитись з Україною. Також Степан випустив працю “Коротка географія України” у двох томах”. У ній географ обґрунтував територіально-географічний статус України як держави.
У 1921 році Степан Рудницький заснував Український Вільний Університет у Празі. У 1926 році вчений повернувся в Україну та оселився у Харкові. У місті він став засновником та директором Українського науково-дослідного інституту географії і картографії.
Ув’язнення та смерть
У 1933 році Степана Рудницького було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Його засудили до 5 років таборів. У 1937 році Рудницькому присудили розстріл. Вирок було виконано в урочищі Сандармох.
