Джерела є чи не в кожному районі Львівщини. Їх можна відвідувати в будь-яку пору. Біля деяких з них можна не тільки набрати воду, а ще й зануритися та зцілитися від фізичних та душевних недуг, пише сайт leopolis.name.
Хочемо розповісти чи нагадати про цілющі джерела Львівщини, де лікують сили природні мінеральні, і про ті, у яких, як вірять люди – лікує Божа Сила.
Джерело в селі Уричі
Про цілющі властивості тустанської води біля села Урич на Сколівщині відомо здавна. За легендами, у місті-фортеці Тустань проживали лише чоловіки-воїни. Біля кринички, з якої вони набирали воду, одного разу з’явилася Божа Мати. Вона опустила у криницю долоню і промовила: “Вийшла ти з землі сеї та оберігати будеш землю сю і нарід землі сеї”. Відтак цілюща вода заліковувала рани воїнів. Згодом на місці джерела звели церкву Пресвятої Трійці. Зараз жителі Урича збудували там каплицю, у центрі — скульптура Діви Марії, а внизу записані слова, які Богородиця наче сказала під час об’явлення.
Про тутешню воду писав навіть Іван Франко: “Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священика, щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща – помагала”.
Джерело “Зозулина криниця” у селі Бориничах
Легенди не розповідають, коли саме це сталося, а кажуть як саме. Якось зненацька мешканці Боринич на Жидачівщині побачили серед ночі світло, а в ньому образ Богоматері. На цьому місці забило джерело, а на дереві поруч нього оселилася зозуля, що кувала безперервно, наче закликаючи людей до молитви. Тому й назвали криничку Зозуленою.
Відомою за межами округи криниця стала два століття тому. Глухоніма пастушка, попивши води, оздоровилась від своєї тяжкої недуги. На честь цієї події в 1863 році граф В.Борковський вибудував навпроти криниці муровану капличку, прикрашену куполом і дзвіничкою. Поряд із капличкою та криницею люди встановили фігуру Пречистої Діви.
За часів радянської влади віруючих розганяли, перекривали дорогу до каплички і джерела.
Одного дня фігуру Божої Матері було зруйновано й розкидано кусочками по лісу. Люди віднайшли ці кусочки, склали заново фігуру, але не могли знайти голову Пресвятої Діви. Але одному жителю села Бориничі у сні явилась Пресвята Діва і повідомила, що голова скульптури знаходиться в криниці під мулом. Чоловік скористався порадою і знайшов втрачену деталь фігури. З часом місцеві мешканці збудували на цьому місці нову капличку.
Джерело “Маруся” у селі Монастирці
На Жовківщині, у Заглинах, які нині є частиною села Монастирок, як свідчать архіви, у XV-XVI століттях тут був василіанський монастир.
За переказом, під час одного з нападів, татари зруйнували монастир. Врятувався лише один чернець, який і поселився самітником в заглинському урочищі. З часом до нього почали приєднуватися втікачі з інших околиць. Легенда оповідає, що десь у XVII столітті біля села гралися пастушки. Серед них була дівчинка Маруся, якій одного разу під час молитви з`явилася Діва Марія. Маруся розповіла односельчанам і священику про те, що бачила Пречисту Діву і повела їх на місце появи. Але не всі повірили. Були і такі, що сміялися з неї та глузували. Дитина плакала. Але раптом підвела очі вгору і знову побачила свою небесну гостю. Маруся сказали: “Вона тут, я її бачу”. За проханням Богоматері дівчинка підійшла до гори і рукою розгорнула землю. Сталося чудо: з-під землі почало бити джерело.
Через деякий час біля цього джерела отримала оздоровлення і зцілення незряча донька місцевого пана, яку не могли вилікувати найкращі лікарі світу. Тоді пан подарував громаді села Монастирок землю, на якій розташовано джерело. Люди відмежували подаровану землю викопаним ровом, який зберігся до наших днів. з того часу місцеві жителі назвали джерело “Маруся”.
У 1871 році селяни власними пожертвами збудували каплицю Положення Пояса Пресвятої Богородиці. Того ж року єпископ Перемиський І. Ступницький надав джерелу у Заглиній статус відпустового місця і 13 вересня тут щорічно святкують празник Положення пояса Пречистої Діви Марії.
У 2006 роцi бiля пiднiжжя статуї вмонтовано капсулу з голгофською землею, привезеною прочанином iз Єрусалима. На мiсцi джерела споруджено капличку та басейн-купiль, посерединi якого – Хрест. Його треба тричi обiйти у святiй джерельній водi з вiрою в серцi. Деякi прочани, шукаючи зцілення вiд найважчих недуг, зустрiчають у Заглинi 12 свiтанкiв.
Джерело у Біличах
У селі Біличі на Старосамбірщині теж є своя криничка. За легендою, колись давно пастухи побачили осяяну світлом Богородицю, з-під стіп якої забило джерело. З того часу на це місце приходили молитися та зцілюватися жителі навколишніх сіл. Землею, на якій розташоване цілюще джерело, володів один пан. Його незряча дочка, помолившись до Богородиці, обмила водою з джерела своє обличчя і прозріла. Вдячний пан віддав землю з джерелом під будівництво каплички, щоб усі бажаючі могли приходити туди й молитись.
1944 року радянськими солдатам наказали закопати цю криничку. Особливо старався в цьому богохульному дійстві один вояк з Омська. Через якийсь час він одружився, в нього народилася дитина. Та виявилося, що хлопчик незрячий. Лікарі не знаходили жодних вад і не могли пояснити, чому дитина не може бачити. Одного разу колишньому солдатові приснився сон: Богородиця нагадала йому засипану криничку. Сказала знайти це місце, розчистити і вмити очі дитині водою. Довго шукав чоловік у лісі біля села закинуте джерело, нарешті знайшов, розчистив його, і потекла цілюща вода. Коли промили очі сліпого хлопчика тою водою, дитина почала бачити! Батько зі сльозами на очах упав на коліна і почав гаряче молитися, просячи прощення за свій богохульний вчинок.
Святе джерело Крехівського монастиря
Появу джерела відносять до часу заснування скельного монастиря, заснованого, за переказами, Йоіломі Сильвестром наприкінці ХVI ст.
Джерело назване в честь ікони Матері Божої Люрдської, а купіль – в честь святої Анни. Вони розташовані в південно-західній стороні від монастиря, серед гущі Новояворівського заповідника.
Після повернення обителі отцям-василіанам у 1990 році джерело було розчищено, над ним встановили фігуру Матері Божої і звели капличку, яку згодом замінили на кам’яну.
Святе джерело Унівської Лаври
Унівський Свято-Успенський монастир виник орієнтовно на початку XIV століття. Після татарського нашестя настоятелемобителі став Олександр Ванько Лагодовський, який опікувався монастирем до 1574 року. Давній переказ розповідає, як, зенедужавши на хворобу ніг, Ванько побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. Чудесно зцілившись, шляхтич дає обітницю відродити знищену обитель. В XVI ст. розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом – чотирьох наріжних веж і мурів. Зберігся надгробок Лагодовського – один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (оригінал зберігається в Олеському замку).
Пам’ятне джерело міститься під великим престолом в підземеллях церкви. Звідти вода тече під мури до криниці під каплицею.
Джерело ікони Божої Матері Лісковецької
У селі Лісок здавна пробивається з-під землі джерело з цілющою водою, біля якого, за переказами, з’явився образ Матері Божої. Неподалік цілющого джерела був і монастир Пресвятої Трійці, перша письмова згадка про який датована 1633 роком.
Справжньою перлиною цієї чернечої обителі була чудотворна ікона Матері Божої Лісківської, яка уславилась багатьма чудами, а згодом була коронована та одягнена в шати. Згідно з дослідженнями сучасних мистецтвознавців, її створили в першій половині XVII століття. Вважають, що образ написав чернець тодішнього Чернилявського монастиря Самсон, у миру – Степан Скрипецький, який народився 1723 року в Хирові.
У 1795 році за наказом австрійського цісаря монастир в Ліску закрито, а чудотворну ікону передано до церкви Юрія у місті Яворові.
Після закриття монастиря цю ікону передали до Яворівського костелу. Проте потік прочан до Ліска не припинявся, слава про чудесні зцілення від тамтешньої води понеслась далеко за межі країни, і в 1849 році Ватикан проголосив це місце відпустовим.
У 1872 році громади Черниляви і Ліска за фінансової підтримки яворівського міщанина Онуфрія Якубовича збудувала неподалік джерела каплицю.
1933-го року в Ліску також заклали Хресну дорогу – на церковному подвір’ї встановили 14 дубових хрестів. А через два роки у святилищі церкви помістили освячену копію чудотворної ікони Матері Божої. У 1994 році було споруджено фігуру Матері Божої, до підніжжя якої витікає вода.