На Львівщині багато джерел, які вважаються цілющими,, пише сайт leopolis.name. Є такі де лікують сили природи та віри. В цій статті ми розповімо про те, які властивості мають ці джерела, чим вони корисні для здоров’я, та де їх можна знайти.
Джерело у селі Раковці
Неподалік Львова у селі Раковець на Пустомитівщині поруч з церквою св. Маковеїв, тече чи не найвідоміше джерело Львівщини. Ще за австрійських часів, на місці сучасного ключа було поле. Під час сільськогосподарських робіт власник виявив, що із під землі, пробивається джерело. Невідомо чому, але чоловік звелів його замурувати. А після того, як джерело замурували, чоловік несподівано осліп.
Сліпим він прожив два роки. За легендою, одного разу, чоловіку приснився сон, в якому було сказано, що він прозріє лише тоді, коли відкриє джерело, та тричі вмиє обличчя водою. Чоловік прислухався до незвичайної поради, і виконавши вказане – вмить прозрів. На подяку за зцілення, звів муровану капличку неподалік джерела. Під час другої світової війни, капличка була розібрана, і відновлена уже за Незалежності України.
Місцеві люди стверджують, що в давнину над джерелом навіть з’явилася Богородиця. І ті, хто пройдуть дванадцять кіл по воді з молитвою, ті зціляться від будь-якої недуги.
На початку 1990-их років в село Раковець приїжджали науковці з Одеси. Проаналізувавши воду, вони виявили в ній великий вміст срібла.
Цілюще джерело святого Онуфрія
В урочищі Студенець, що за кілометр на південний захід від села Лісок (нині – присілок села Чернилява) на Яворівщині, б’є потужне джерело святого Онуфрія. Легенди кажуть, колись тут поряд була печера, в якій жив монах-пустельник.
На цьому місці люди збудували дерев’яну капличку, яка простояла до 1872 року, поки не було споруджено нової. В 1944 році біля джерела зупинилися на привал радянські військові, які зруйнували святиню і спалили її уламки.
У 70-х роках ХХ століття брати Володимир та Ярослав Дейнеги – вирішили власними силами відновити святиню. Вони заклали фундамент і вимурували стіни. Їм допомагали сільські хлопчаки, які пасли худобу. У райкомі партії новозведену каплицю наказали знову зруйнувати. Серед місцевих мешканців не знайшлося тих, хто погодився виконати богохульний наказ, тому для цього пригнали танк із полігону.
Сучасну муровану капличку збудували у 1993 році. На на її головній стіні – ікона святого Онуфрія, яка зцілює, як і тутешня освячена вода.
Трускавець і Східниця
Трускавець і Східниця – міста-сусіди, які стали осередками цілющих джерел у Львівській області.
Трускавець – вже давно відомий курорт: перші лазні і житлові приміщення для відпочивальників з`явилися тут ще у 1827 році, у 1836-му почалося інтенсивне будівництво бальнеологічного курорту, а в 1892-му було побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута, завдяки чому курорт одразу піднявся на рівень таких оздоровниць європейського значення як Бад-Райхенхаль та Вісбаден. Тут почали будуватися готелі, вілли, пансіонати. У 1912 році було споруджено залізничний вокзал. Місто безпосередньо пов’язується залізничним сполученням як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном.
Східницю лише у 1956–1973 рр. відкрив вчений і дослідник Омелян Стоцький. Він виявив тут великі поклади мінеральної води “Нафтуся”. 9 січня 1976 р. селище Східницю було визнано Всесоюзним курортом. У 2005 році назву було замінено на “Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького”.
Здається, цілюща мінеральна вода у цьому високогірному селищі б’є з-під кожного каменя. При цьому, кожне з джерел має свої цілющі властивості. Зараз тут налічується 38 джерел і 17 свердловин з різним хімічним складом мінеральної води. Для курортників доступні води з 10 джерел і трьох свердловин. У родовищі, зосередженому здебільшого у селищі та на схилах прилеглих гір, що входять до складу Національного природного парку “Сколівські Бескиди”, є мінеральні води “Нафтуся” чотирьох типів: слабомінералізована з підвищеним вмістом органічних речовин (сечогінною дією), з вираженою жовчогінною дією, слабомінералізована залізиста, хлоридно-натрієва. Також є джерело з мінеральною водою типу “Боржомі”, гліцеринове джерело.
Десятки цілющих джерел у селищі законсервовані й чекають своєї години. Щоправда, вона може й не настати, якщо в селищі не припиниться хижацьке, неконтрольоване будівництво нових пансіонатів, готелів та басейнів. Адже кожен виритий котлован загрожує порушенням природному водному балансу. Подейкують, що деякі мінеральні джерела вже розбавлені підземними стічними водами і непридатні для лікування.
Моршин
Не так далеко від Східниці і Трускавця, розкинулась друга курортна столиця Львівщини – Моршин.
Цей курорт розпочинався із видобутку ропи та випарювання із неї солі, яка в середньовіччі високо цінувалась. Саме за такий промисел вирішили взятися тогочасні власники Моршина – шляхтичі Браніцькі, котрі отримали від королівської канцелярії дозвіл на відкриття соляних шахт. Було викопано п’ять шахтних колодязів для видобутку ропи, з якої шляхом виварювання отримували сіль. Однак промисел не виправдав себе – моршинська сіль була гіркою і непридатною для вживання. Такого смаку солі додавав мірабіліт – глауберова сіль. Тільки через століття Глаубер добув мірабіліт, який у Моршині добували, хімічним способом. А вже в XIX столітті моршинські джерела використовували як засіб для лікування органів травлення.
Цілющі джерела Моршина відомі у всьому світі і не мають аналогів. Кожне джерело відрізняється унікальним хімічним складом, що допомагає при конкретних захворюваннях, а екологічно чиста зона та гірське повітря підсилюють лікувальний ефект, сприяючи швидкій нормалізації функцій організму. Всього в межах Моршина налічується три джерела №1, №4 та №6, які вирізняються лікувально-профілактичними властивостями. У джерелах №1 та №6 наявна хлоридно-сульфатна калієво-натрієво-магнієва вода, яка призначена для лікування органів травлення, виведення токсинів, нітратів та радіонуклідів. А гідрокарбонатно-кальцієва вода з джерела №4 застосовується при лікуванні сечокам’яної хвороби.
Сірководневі води у Великому Любені
Любінь Великий – мальовниче містечко в Львівській області, розташоване на березі річки Верещиця. Завдяки унікальними сірководневими джерелами і цілющими торф’яними грязями – це місце відоме ще з другої половини XVI століття.
Відкриття джерел пов’язане з легендою. За переказом, в давнину тут мешкав пастух Павло, який страждав болями в суглобах. Зрозуміло, що діагнозу йому ніхто не ставив, сірководневих ванн не приписував. Не варто гадати, які обставини наштовхнули Павла занурити своє недуже тіло у тухлувату воду, досить сказати, що на подив очевидцям він став здоровим і сильним. Не обійшлося все це в людській уяві без Святого Духа, наявність якого в той час визначити було набагато легше, ніж хімічні сполуки.
Сірководнева вода з Любеня – схожі до знаменитої “Мацести”. Її лікувальні властивості описані Войцехом Очком (особистим лікарем короля Стефана Баторія). З кінця XVIII сторіччя тут функціонує грязьова і водна лікарня. На лікування сюди колись приїжджав австрійський цісар Франц-Йосиф. Перебування тут піде на користь тим, хто страждає від захворювань шкіри, репродуктивної системи, судин і серця, опорно-рухового апарату, нервової системи та кістково-суглобної системи.