Сихів — це найбільш густозаселений спальний район Львова з ринками, підприємствами та «джунглями» з багатоповерхівок. А кому відомо, що на нашому старому доброму Сихові можна знайти і городище, і замчище, і прадавні дерева, і цілющі джерела? Іноді на звичні місця, які щодня минаєш дорогою на роботу чи поспішаючи додому, можна поглянути зовсім по-іншому. І парк Івана-Павла ІІ стає прадавнім Освицьким гаєм, галявина посеред лісу — колишнім Сихівським озером, а пустище, яке хочуть забудувати, — унікальним торфовищем.
Від коня до багатоповерхівок
Історія Сихова не розпочалася у ХХ столітті, коли тут звели перші багатоповерхівки. І не в ХVII, коли козаки Богдана Хмельницького начебто збудували тут стару дерев’яну церкву. Перша згадка про Сихів датується аж 25 травня 1409 року! Того дня село Сихів продали якомусь Пйотрові Влодковичу (Влодеку) за 50 кіп грошів руських. А вже 1411 року Пйотр продав село Іванові з Зубри за 60 кіп і… коня. Потім чогось передумав, того ж року викупив Сихів назад, але вже за… 170 кіп. Врешті, 1412 року Влодек остаточно продав село Янові з Зубри за 130 кіп.
На початку ХVI століття Сихів і Зубру поступово викупили райці, тобто члени міського магістрату, а 1525 року обидва села отримали суд за магдебурзьким правом. 1673 року райці вирішили розділити Сихів на 12 частин, щоб отримувати з них окремі прибутки. 1865 року коло Сихова проклали залізницю до Чернівців і була відкрита залізнична станція «Сихів».
До Львова Сихів приєднували двічі — 1942 року та через 20 років, бо після приходу радянської влади він знову став селом Пустомитівського району. Наприкінці 1960-х років з’явилися перші проєкти забудови, і вже через 20 років на Сихові, як гриби, почали рости будинки, а старі мальовничі Сихів, Козельники та Зубра поступово майже зникли… Втім, не зовсім, і залишки колишньої краси ще можна відшукати серед міських джунглів.
Щодо походження назви Сихова є різні версії. Один варіант — від тюркського слова «сик», що означає стиснутість, густота, другий — від кельтського слова «sych» — «сухий». За третьою версією, «сих» означає «прибулець або поселенець», за четвертою — від усіченої форми давньослов’янського імені Се[тђ]хъ — Сехъ. Ще один варіант — від чуваського «сихă», що перекладається як «пильний», «оборона», «захист». І тут йде повна співзвучність з селом Козельники, адже скіфською мовою «коз» означає «охорона», а обидва села обороняли підступи до Львова. Тож історики досі не можуть визначитися, а самі сихівчани взагалі вважають, що «Сихів» — це перекручене «я си ховаю».
Зубра та зубри
На відміну від Сихова, версії походження назви села і річки Зубра (або Зубря) лише дві: перша — від хорватського «джупре», що означає «міст», адже давня дорога від Дністра на північ тягнулася берегом річки Зубра. Або село Зубра — поселення коло моста, або малося на увазі сполучення між річками басейну Балтійського та Чорного морів, адже через Львів і зокрема крізь Сихів проходить Великий європейський вододіл. Річка Зубра належить до басейну Чорного моря, витоки Полтви — до Балтійського. Між сучасною долиною Зубри на Сихові та ставом у селі Пасіки Зубрицькі, звідки бере початок річка Давидівка, відстань приблизно 1–1,5 кілометри, тому ця територія називалася Межимор’ям. На вулиці Антонича на місці гаражів до кінця ХVIII століття був великий став, до якого від Жидачева і Давидова заходили кораблі та лодії з товарами, далі пливли каналом до ставу, що на Зубрі. На вулиці Стуса в районі кахлярні також був величезний став до кінця ХVIII століття, далі водні артерії тягнулися вулицею І. Франка, проспектами Шевченка, Свободи та Чорновола до ставу на Голосках, а потім річкою Полтвою пливли через Західний Буг до Балтики.
Друга, найпопулярніша версія походження назви — від зубрів. На території колишнього Освицького гаю досі ростуть вікові дуби з обхватом стовбура поза чотири метри. Ці велетні — залишки пралісів, в яких руські князі полювали на дичину і де тримали зубрів для полювання в пущах долини річки Зубра. Відповідно, до Сокільників їздили на соколині лови.
Наша річка Зубра — літописна, адже відомо, що 1219 року на ній стояло військо князя Мстислава. А ще на Зубрі було укріплення або замок, водяний млин та навіть прадавнє городище. Всі чули про трипільську культуру, названу на честь села Трипілля. А хто знає про зубрицьку культуру? Вона також була виділена окремо і названа на честь села Зубра. Під час розкопок городища І століття н.е. в районі вулиці Лісної було виявлено прадавні напівземлянки, горни для виплавки заліза, посуд, прикраси, знаряддя праці (ножі, голки, прясла, шила тощо), наконечники стріл та списів, скляні намистини, рогові гребені, залізні ключі та багато інших знахідок. Вважається, що на формування зубрицької культури вплинули племена даків, старожитності зарубинецької та пшеворської культур. Крім околиць Львова, подібні пам’ятки знаходили також на Волині, де зубрицька культура протрималася до кінця ІІІ століття. Є і загадка, яку археологи досі не розв’язали: кожне житло мало від 5 до 10 глибоких льохів, призначення яких невідоме. Могильники цієї культури також не знайдені.
Над річкою Зубра збереглося аж два замчища: на одному зараз стоїть сучасний «замок» Дубневичів, а залишки бастіонів другого можна побачити на території ринку Шувар, причому на замчищі досі стоїть будиночок ХІХ століття. А серед каміння на вулиці Лісній можна побачити залишки водяного млина, що в давнину працював на річці серед багатьох інших.
Сихівські перлини
Колись від нижнього «Шувару» до вулиці Лісної вздовж сучасної Зеленої стежки Сихова тягнулося величезне озеро, яке називали Піонерським. Влітку по ньому плавали на катерах, ловили рибу і відпочивали на піщаному пляжі, по вихідних працював буфет і рятувальна станція, а взимку робили велику ковзанку, де грали в хокей і каталися на ковзанах. Це була найбільша водойма у Львові площею 20 гектарів, створена 1956 року і знищена в середині 1980-х років, коли в Зубру почали скидати промислові стоки, і вона перетворилася на річку-смердючку… З 2019 року ведуться розмови щодо відновлення озера, але ці плани поки не реалізовані.
В урочищі Зубрівському є і унікальне торфовище, як не дивно, розташоване… на підвищенні. І неймовірний дубовий ліс, в якому деяким деревам понад 200–350 років.
На Старому Сихові збереглася дивовижна місцева перлинка — Церква святої Трійці, зведена на місці прадавнього язичницького капища. Це одна з найдавніших дерев’яних церков у Львові. Довго вважалося, що її заклали козаки Богдана Хмельницького 1654 року, але насправді церква значно давніша, принаймні 1600 року вона вже існувала. Всередині збереглися унікальні розписи 1683 року, в Україні таких церков залишилося тільки 5.
У церкві служив священник Андрій Іщак, якого закатували в часи комуністичної диктатури 1941 року. Коли 27 червня 2001 року 400 тисяч людей приймали на Сихові Папу Івана-Павла ІІ, він проголосив отця блаженним. Тоді ж, після доленосного візиту, лісопарк «Зубра» перейменували на Парк Папи римського Івана-Павла ІІ.
Доля Освицького гаю
Та чи всі знають, що парк Івана-Павла ІІ — це колишній Освицький Гай, що ріс на наших теренах ще 700 років тому? Назву свою він отримав від села Освиця, яке виникло ще за очільника Руського воєводства 1340–1349 років боярина Дмитра Детька (Дедька), який вважається вихователем княжича Андрія Юрійовича або Болеслава-Юрія Тройденовича — відповідно, онука чи правнука князя Лева. За доби останнього короля Юрія ІІ Львовича ця територія з прилеглими парками Горіховий Гай, Залізна Вода, Стрийський парк належали до Королівського лісу і були мисливським урочищем, де відбувалися королівські лови.
На узліссі було село Освиця з замочком, в пам’ять про що вулиця неподалік названа Освицькою. Надалі тут була королівщина, ліси належали магнатам Сенявським. До 1946 року ліс разом із селами Зубра, Козельники, Сихів, Освиця був власністю графів Потоцьких. Цікаво, що на карті Фон Міґа 1756 року Сихівський ліс займає майже ту саму площу, що й зараз.
Коло римо-католицького костелу Архангела Михаїла заховався в зелені колишній будиночок лісника ХІХ століття. Шкода, що не вціліло ажурне оздоблення, тому що після від’їзду останнього лісника за кордон після війни тут зробили дитячий табір.
1990 року з Винниківського лісництва було вилучено 112 гектарів лісових земель, розташованих на території житлового масиву Сихів, та передано на користь «Тресту зеленого господарства», що тепер називається ЛКП «Зелений Львів». 2006 року ухвалою Львівської міської ради було затверджено межі лісопарку «Зубра» площею 93,9729 гектара.
15 травня 2024 року з метою збереження унікального природного комплексу долини річки Зубра Львівська обласна рада ухвалила рішення щодо створення об’єкту природно-заповідного фонду місцевого значення ландшафтного заказника «Лісопарк Зубра», проте комусь цього дуже не хочеться, тому заказник досі не створений… Нашим можновладцям набагато важливіше забудувати цю територію, ніж зберегти унікальну природу…
Живі перлини Сихова
Природа Зубрівського лісопарку вражає своєю надзвичайною різноманітністю. Тут можна відшукати географічний витік річки Зубра на території ізоляторного заводу, набрати води з джерела зі смачною водою, захованого в лісі, позбирати суницю, малину, дикий аґрус, побачити дерева, старші за більшість будинків, розташованих довкола.
Колись Освицьким Гаєм бігали козулі, вовки, кабани, можливо, і зубри. А що зараз? Хоч неподалік і розташований найбільший спальний район Львова, в лісопарку «Зубра» з боку танкового заводу мешкає родина козуль, тут водяться зайці, лисиці, куниці, ласки, борсуки, бачили навіть бобрів та видру. Орнітологами зафіксовано до 80 видів птахів, найрідкісніші з яких деркач, сіра куріпка, чорний дятел, зозуля, малий яструб, очеретянки, сорокопуд, волове очко та інші. Там, де серед дерев сховані мочарі і прадавні реліктові болітця, гніздяться дикі качки-крижні, а у верболозі коло Зубри бринить срібна пісня соловейка.
На території лісопарку «Зубра» відмічені природні вільшини, залишки грабової діброви з деревами-старожилами, деяким з цих дубів, ясенів, яворів понад 200-300 років. Тут росте одна з найстаріших у Львові липа, якій щонайменше 250 років, внесена до реєстру місцевих пам’яток природи.
Дуже цінними є весняні ранньоквітучі рослини, деякі з яких занесені до Червоної книги України: шафран Гейфеля, білоцвіт, грушанка круглолиста, ведмежа цибуля. Тут цвітуть анемони дібровна та жовтецева, медунка, жовтяниця, барвінок, конвалія, вороняче око, чистець, адокса, меринґія…
Так важливо зберегти цю неймовірну природну красу! Натомість зараз річку Зубру і її заплавні луки знищують, будуючи дамбу, а в плані і дорогу, яка має пролягти до «Шувару», спотворюючи напрочуд мальовничі місця… Дерева в лісопарку нещадно вирубують, рівень води в Зубрі різко впав, городище майже забудоване і взагалі частину цієї території хочуть повністю забудувати… Але є небайдужі мешканці Львова, які намагаються захистити і відвоювати цей унікальний клаптик природи серед найбільш густонаселеного району Львова, тож є надія, що Освицький гай зеленітиме і для наших нащадків!
