Львів’янам може здатися неймовірним, але колись у цьому дощовому місті виноградники виконували важливу роль у господарській діяльності. Як вони тут з’явилися та де саме розміщувалися, читайте далі на leopolis.name.
Звідки у Львові взявся виноград?
Як писав Бартоломей Зіморович, історик та бурґомістр Львова, першу виноградну лозу привезли у 1432 році львівські міщани з Румунії. Лозу прищепили на схилах Високого Замку.
Подейкують, що львівські купці мали приязні стосунки з волоським господарем, румунським національним героєм, відомим як «син дракона» Владом Дракулою. Він активно сприяв розвитку торгівлі та ремесел і допомагав купцям зі Львова, тож виноград із Румунії цілком може бути правдивою версією.
Однак історик та етнограф Денис Зубрицький заперечив думку, що виноградники під Високим Замком були найпершими у Львові. За переказами, львівські князі мали бочки вина ще на початку заснування Львова. Самі виноградники могли розміщуватися за Краківською брамою.
Тож беручи до уваги версії двох істориків, виноградники у Львові могли існувати ще з часу заснування міста, а у 1432 році Влад Дракула дав лозу вишуканого сорту, яка приносила багатий урожай.
Виноградні мотиви у мистецтві
Естетичність виноградного грона та лози надихала галицьких митців, зокрема сакрального мистецтва. Вони творили у Львові іконостаси з виноградними елементами. Наприклад, ця рослина зайняла провідне місце в сюжеті ікони «Христос-виноградар». Цей образ став загадкою для мистецтвознавців, оскільки важко піддається поясненню церковними канонами.
Тож це свідчить, що виноградна культура не була чимось невідомим для львівських іконописців, які часто творили, надихаючись реальним життям.
Де ще були виноградники?
У 1524 році Львів мав свої виноградники в місцевості Клепарів. Прибутки з них витрачали на ремонт мостів і доріг. У 1555 році Львів віддав у оренду клепарівські виноградники райцю та лавнику міста Еразмові Газу за 10 золотих ринських на рік (для порівняння: будинок у центрі Львова тоді коштував приблизно 40 золотих). Ціна була високою, а отже, виноградники приносили хороший прибуток. У 1524 році татарська орда використовувала клепарівські виноградники для маскування, коли хотіла тихо підібратися до міських мурів. Це доказ великих розмірів плантацій, бо на малій території заховатися татарам би навряд чи вдалося.
Існував виноградник також на Личакові. Найімовірніше, він не був прибутковим, оскільки в 1617 році на його місці вирішили будувати францисканський монастир та костел Святого Антонія. Ще кілька виноградників мали самі міщани, хоч і точні їхні розміри не збереглися.
Щодо околиць Львова, то назва міста Винники натякає на традицію вирощування там винограду. Недаремно на гербі міста зобразили виноградне лоно. Відомо, що на столі Лева Даниловича часто стояло вино, яке робили з винограду, що ріс поблизу Львова (він жив у 1228–1301 роках). Його дружина Констанція Угорська могла долучитися до виноробної культури у Львові та поблизу.
У 1785 році неподалік від Винників почала існувати колонія Вайнберґен (дослівно перекладається з німецької як «винні гори»), там вирощували виноград сорту «Рислінг Рейнський», привезений із Німеччини. До слова, в місті та околицях популярними були не лише іноземні сорти, а й корінні, наприклад, вирощували виноградний сорт «Дублянський», названий на честь міста Дубляни.
Згадки про львівські виноградники зникли з історичних хронік наприкінці XVIII століття, коли Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, тоді дешевші й кращі угорські вина витіснили львівські.
