Подружжя Ігоря Реви та Соломії Братах продало квартиру в центрі Львова та переїхало до села Мальованка Львівського району, а в сусідньому селі Мильчиці створило сироварню «Гарбузовий рай», яку назвало на честь домашнього улюбленця – собаки Гарбузика. Віднайшовши та відтворивши старовинні рецепти, підприємці на власному прикладі довели, що українці можуть сміливо пишатися своєю культурною спадщиною. Чому вони вирішили кардинально змінити своє життя та як розвивали екобізнес, читайте далі на leopolis.name.
Перетворили стару школу на сироварню
Ігор – стоматолог, працював за фахом майже 6 років. Соломія – піаністка. Tvoemisto.tv чоловік розповів, що з часом його професія перетворилася в рутину й перестала приносити задоволення. Однак історія переїзду почалася, коли очікували народження дитини.
Пара розуміла, що з двома собаками, а згодом ще й малечею у квартирі буде тісно. У 2014 році вони купили будинок у Мальованці – за 30 кілометрів від Львова. Хоча й призналися, що інфраструктури в селі бракує, зокрема, садків та магазинів. Трирічного та п’ятирічного синів возили до садочка в Городку, харчі заїжджали купувати до львівських супермаркетів.
Перший час пробували себе в різних сферах, цікавилися всім, однак не розуміли, чим зайнятися конкретно. Потім почали доставляти до Львова козяче молоко. Підрахували, що це не приносить хороших прибутків, і зайнялися переробленням молока. Тоді й почався їхній шлях у світі гастрономії.
Кілька років варили сири просто вдома, але замовлень більшало, тому треба було шукати окреме приміщення. Після довгих пошуків натрапили на стару австро-угорську школу в селі Мильчиці, хоча й стан її міг бажати кращого: без вікон, даху, перекриття, з пліснявою на стінах, а замість підвалу – суцільне сміттєзвалище.
Вирішили все ж робити ремонт, бо раніше подружжю пропонували хіба що старі хліви для корів та свиней. На те, щоби купити приміщення, знадобився приблизно рік. Ще рік займалися ремонтом. Для відновлення даху купували черепицю невеликими партіями, чистили її власноруч. Ремонтники хотіли повністю поміняти дерево зі старими автентичними різьбленнями, однак Ігор та Соломія боролися за те, щоби зберегти цікавий і абсолютно нерадянський вигляд будівлі.
А вже влітку 2019 року сироварня була готова. Ігор зайнявся сироварінням, а дружина – бухгалтерією та маркетингом. Жінка взялася за справу серйозно: почала вивчати ринок, досліджувати вподобання людей щодо сортів сиру, багато спілкувалася з клієнтами тощо.
Відновили давно забуте
Упродовж чотирьох років пара досліджувала українську кулінарну історію та відновлювала старовинні загальноукраїнські й місцеві рецепти. Підприємці розуміли, що сироварство не завжди може стати успішним. Навіть найпродуманіший продукт може не дати доброго результату.
До слова, Ігор зацікавився сироварінням ще за часів студентства. Тоді він інколи переробляв сам для себе молоко. Проте у 2007 році доступної інформації про сироваріння було обмаль, тож Ігор шукав її у старих французьких та польських книгах.
Як він розповів Ukraїner, унікальних рецептів сиру нема. В епоху Інтернету всі вони відомі широкому загалу, однак смак може залежати від багатьох факторів – яке молоко, чим харчується корова тощо.
Почали робили різне: і сирні кульки з часником та перцем, і сирні піраміди з травами та паприкою, і кульки з горіхами та базиліком, і сир із блакитною цвіллю, рецепт якого розробляли протягом двох років, тощо. Під час виготовлення сирів «Гарбузовий рай» не використовує шкідливих добавок – лише молоко, фермент, закваску, сіль та трохи спецій. Вирішили не використовувати навіть хлористий кальцій, який вважається безпечною добавкою, однак упевнитися в тому, що її правильно робили, транспортували, зберігали – неможливо.
Акцент зробили на прямих продажах: клієнти або самі приїжджають, або ж їм доставляють продукцію. Крім того, домовилися про співпрацю зі спеціалізованими магазинами, гіпермаркетами тощо.
Джеми, сиропи та соуси
Крім молочної продукції, почали готувати джеми, сиропи й соуси з різними поєднаннями. На маленькій грядці Соломія посадила трави та спеції. До кожного з видів сирів самостійно підбирають якийсь із створених власноруч джемів чи соусів.
Виготовляти джеми й сиропи розпочали з дикорослої м’яти. Якось Соломія побачила зарослі м’яти біля сільської річки і, через те, що нічого схожого на ринку не було, захотіла приготувати з м’яти сироп. Намагалася знайти давні рецепти, але потім разом із чоловіком розробила власну унікальну рецептуру. Соломія в обідній час написала про новинку на своєму Фейсбуку, а вже ввечері прийшло замовлення на 450 літрів. Це був саме той випадок, коли попередніх досліджень не проводили, а просто ризикнули, і воно спрацювало.
Справжнім ексклюзивом стала терта ружа: трояндові пелюстки певного сорту перетирають із цукром та соком лимону, не використовуючи термічну обробку. Терта ружа отримала багато схвальних відгуків, оскільки такий продукт робиться з місцевого сорту троянд, якого нема на півдні України. Такі квіти мають особливий запах та особливу текстуру пелюсток. Вони м’які та дещо з гірчинкою. Терту ружу складно десь купити, тож її приготування – це ще й зберігання традицій регіону.
Цікавою стравою є пампухи за рецептом бабці Соломії: пісочне тісто змазується тертою ружею, зверху кладуться терті яблука, а тоді все це поливається збитим білком і присипається тертим тістом.
Розпорядок дня господарів
За словами Ігоря, він їздить по молоко на ферму, що аж за 70 км від їхньої оселі. Обрали ферму, якій можна довіряти: там добре доглядають за рогатими, дотримуються гігієни та стежать за якістю корму. Робочий день Ігоря починається о 6 ранку, а влітку – ще на пів години раніше. Вранці їде по молоко, яке до обіду пастеризується, а тоді вже береться за виготовлення сиру. Водночас треба час від часу дивитися до продуктів, що в погребах. Додому приїжджає приблизно о 19:00.
Підйом дружини залежить від того, коли проснуться діти. Іноді вона спить довше за Ігоря, іноді – встає також уранці. Через деякий час взяли собі ще помічницю. За словами Ігоря, з таким ритмом можна справлятися, а рухатися потрібно, бо життя – це рух: так менше хворієш і відчуваєш себе живим.
Екскурсії та майстер-класи
На сироварні вирішили проводити екскурсії та майстер-класи як для дітей, так і дорослих. У середньому така екскурсія займає одну годину: спершу показ виробництва, а тоді дегустація. Серед частих клієнтів – мами з дітьми.
Якось сироварня перемогла в програмі «Село. Кроки до розвитку» і отримала грант у розмірі 50 тисяч гривень. Гроші витратили на облаштування навчальної кімнати, де можна опанувати процес сироваріння або просто подивитися, як професійно варить сир Ігор.
Про переїзд подружжя не пошкодувало. Хоч і власний бізнес потребує дуже багато часу, підприємці отримують від своєї справи задоволення. І насамкінець, як розповіли Ігор із Соломією, вони роблять свій внесок у розуміння того, що в Україні можна успішно розвивати свою справу, не тікаючи за кордон. Наша культура має давні корені, тож якщо добре пошукати, можна віднайти багато цікавого, чого не знайдеш у жодній іншій країні.
Фото: Ukraїner
