Cozy Farm: як молоде подружжя переїхало зі Львова в село і відкрило козину ферму

Подружжя Андрія та Галини Маланчаків проміняло міську метушню на спокійне життя в селі Когути Яворівського району. Тут пара облаштувала козину ферму Cozy Farm та екосадибу, які стали магнітом для туристів із різних куточків України, пише leopolis.name.

Як усе починалося?

Подружжя вирішило переїхати в село, коли готувалось до батьківства. Андрій із Галиною захотіли, аби їхні майбутні діти зростали на природі та дихали чистим повітрям. Крім того, подружжя хотіло жити окремо від батьків.

У 2017 році в селі Когути Андрій знайшов хатину й побачив, що біля неї велика територія та стайня. Сама оселя старенька, раніше там жило кілька поколінь однієї родини. До найближчих сусідів – майже кілометр. Вирішили зробити козячу ферму, оскільки в місцевості кози були не популярними: селяни тримали здебільшого корів. До того ж козяче молоко корисне для здоров’я та підтримання імунітету.

Як розповів Андрій виданню «ШоТам», першу козу привіз його двоюрідний брат. Потім подружжя поїхало в Центральну Україну, де купило 5 маленьких породистих кіз і ще 2 великі, які вже давали молоко. Там же побачили, як потрібно облаштовувати таке господарство.

Потрібно було самостійно зі всім впоратися. Галина в той час якраз закінчувала навчання. Як вона розповіла «Львівській пошті», їхні сім’ї дуже хвилювалися, бо знали, що в селі завжди багато роботи. Відмовляли від тримання кіз, але, зрештою, повірили в дітей. На думку Галини, аби села не вимирали, треба, щоби молодь не виїжджала, а отже, потрібно її якось зацікавити залишитися в селі і, що важливо, не лише можливістю заробітку, а й просторами для зустрічей та дозвілля.

Поступово люди дізнавалися про нове господарство й ті, хто не мав часу та сил доглядати за своїми козами, просто віддавали їх заповзятливій парі. Пізніше схоже господарство продавало своїх кіз, а тих, що не встигло продати, віддало безкоштовно Андрієві з Галиною. У 2020 році на фермі вже налічувалося 50 кіз різних порід, із яких 28 дійних. Молодий господар навіть збудував спеціальну кімнату, куди заходять по 4 тварини, яким підключають доїльні апарати.

Кіз випасає електропастух

На роботу на господарстві залучили ще одну жінку. Однак потрібно було слідкувати комусь за козами, аби вони не їли нічого із сусідського городу. Тоді придбали електропастуха, тобто легку дротову огорожу під напругою. Коли тварина хоче переступити огорожу, її вражає електричний струм. Щоби рогаті не загубились і не втекли, Андрій замовив для тварин gps.

Допомагати почала і їхня маленька донечка Алітея, яка ще навіть не ходила до школи, а вже навчилася годувати кіз. Крім Алітеї, у подружжя народився хлопчик Ян.

Труднощі на шляху та початок збуту

Подружжя вирішило потроху отримувати прибуток завдяки збуту молока та сиру. Однак можливостей реалізувати продукцію ще не було, тому один рік кози просто випасалися, завдяки чому через рік змогли давати більше молока.

Для облаштування ферми взяли не один кредит. Спершу сім’я не розуміла, як доглядати за козами, тому вони часто хворіли. Послуги ветеринара вдарили по гаманцю. Крім того, деякі кози робили шкоду. Наприклад, одна коза навчилася відкривати двері за допомогою язика.

Андрій із Галиною залізли в борги, тож потрібно було терміново щось придумувати. Вирішили зробити акцент на екотуризмі, оскільки друзі, які приїжджали до молодої сім’ї, помічали, що це хороше місце для спокійного відпочинку, хоч і до села погана дорога, а з місць збору для людей там був лише волейбольний майданчик і церква.

Як почали залучати туристів?

Для відвідувачів вирішили облаштувати територію, щоби вже більш серйозно зайнятися екотуризмом. Попросили друзів розповідати своїм знайомим про ферму. І сарафанне радіо таки спрацювало, навіть не було потреби в рекламі.

Туристи отримали змогу подивитися на кіз, побути наодинці з природою, відпочити, а до того ж купити свіжу молочну продукцію – 1 л молока продавали за 30 грн, а йогурт зі злаками коштував 32 грн. Через деякий час залучили до співпраці магазин фермерської продукції.

Сир, до слова, без специфічного козячого запаху, бо тут суворо дотримуються гігієнічних умов (вимивають вим’я кози перед доїнням), до того ж рогаті більшість часу на свіжому повітрі. Кози випасаються на дворі навіть взимку, тож молоко виходить смачне й корисне. З молока виготовляють сир, кефір, йогурт і навіть морозиво. Водночас на сир без специфічного аромату впливає порода кіз: продукти кіз англо-нубійської породи переважно не мають неприємного запаху.

Під час пандемії COVID-19 продажі призупинилися. Тож, аби молоко не пропадало, Андрій возив його до Новояворівська, де віддавав безкоштовно. Потім щочетверга возив молоко до Львова. Загалом роздав приблизно 60 літрів. Попередньо повідомляв про свій приїзд у Фейсбуку. У такий спосіб подружжя хотіло підтримати людей у складний період та хоч якось допомогти. До того ж це допомогло підвищити обізнаність людей про ферму.

Маленькі туристи приїжджають на ферму з батьками, щоби побігати тут за курми та кізочками. Дорослі влаштовують на фермі пікніки, для них Андрій зробив ще й екстремальні гойдалки. Проєкт розробив сам, а фірма, що спеціалізується на виготовленні таких товарів, втілила проєкт у життя. Одна з гойдалок схожа на ваги: підіймається то вверх, то вниз і крутиться по колу.

Загалом, туристів приваблює атмосфера. Тут вони відчувають свободу та спокій, ну а головно – зв’язок із природою. Фіксованої ціни за послуги тут немає. Люди можуть відпочивати, скільки завгодно, а за бажанням, кинути кошти у спеціальні скриньки.

Якось на фермі навіть святкували весілля. Молодята організували справжнє свято для любителів природи. З тюків сіна зробили столики, повісили лампи, облаштували гарно територію. Гості були у вишиванках, тож вийшло доволі колоритне святкування.

Часто приїжджали гості, які влаштовували фотосесії та вечірки. Вони отримували локацію, а Андрій із Галиною – нові знайомства.  У єднанні з природою подружжя не залишилося осторонь проблем суспільства. Бувало, що організовували на фермі благодійні вечори. Наприклад, у 2019 році такий вечір зробили для підтримки 19-річної дівчини, яка мала хворобу печінки. На її лікування вдалося зібрати майже 37 тисяч гривень.

Тижневику «Вісник» Андрій зізнався, що хоч селянська праця важка і без вихідних, але вони з дружиною ні разу не пошкодували, що переїхали в Когути. А щодо фінансової складової, то в комплексі з екотуризмом такий бізнес цілком може прогодувати.

Додамо, Cozy Farm – не єдина козяча ферма на Львівщині. У 2015 році сировари Леся і Едвард Влодарчики заснували між Брюховичами та Малими Грибовичами сімейне господарство, де почали виробляти з козячого молока сири та морозиво.  

Ще один приклад – ферма «Шеврет» на околицях Судової Вишні, яку також створило подружжя – українка Марія та франкофонний бельгієць Бернар Віллем. Це справжня фабрика, де роблять сир за унікальною французькою технологією, такий продукт важко знайти в магазинах або супермаркетах. Це також чудова локація для шкільних екскурсій, під час яких школярі можуть поспілкуватися з тваринами, завітати до сироварного цеху, послухати про виробництво молочних продуктів та розведення кіз, а ще продегустувати сирні смаколики.

Get in Touch

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.