У Львівській області є чимало оригінальних екоферм, де можна побачити, як ростуть банани, зварити сир, назбирати ягід чи скуштувати равликів. Про деякі з них далі на leopolis.name.
Ферма Tante Snails
Одна з равликових ферм Львівщини – у селі Яблунівка Золочівського району. У 2015 році у Львові відкрили ресторан Tante Sophie cafe escargot, що спеціалізується на стравах із равликів ескарго. Проте через деякий час виникла проблема нестачі якісної сировини, тож ресторатори створили власну равликову ферму.
У Tante Snails всі охочі можуть дізнатися, як вирощуються равлики, спробувати їх під різними соусами з келихом вина. Для дітей на фермі облаштували атракції та батут, також можна взяти участь у равликових перегонах.
У 2020 році тут почали вирощувати ще й жаб, а з 2021-го виготовляють крем для регенерації шкіри, який роблять на основі ікри молюсків.
Ферма «Західний равлик»
Це ще одна равликова ферма на Львівщині. Її відкрило у 2017 році подружжя фермерів Ірини та Івана Юськевичів у селі Солонка Пустомитівського району.
Тут готують равликів із часниковим соусом, грибами, сиром, у оливковій олії зі спеціями. З равликів роблять рагу, їх запікають у тісті, додають у піцу, замотують у лаваш тощо. Доставляють цей французький делікатес і в популярні українські ресторани й навіть експортують за кордон.
Крім харчової промисловості, равлика тримають для розведення потомства, а ще для подальшої переробки равликових яєчок на ікру. Ця ікра – дуже цінний і поживний продукт, 100 грамів якого коштує понад 150 євро.
Бананова ферма
У селі Липники Львівського району розмістилося одне з найекзотичніших місць області – бананова ферма. Щоправда, тут ростуть не лише банани, а й кавові дерева, кумквати, лимони, лайми, мандарини, гранати тощо. На фермі вирощують їхні саджанці, які потім дають свої плоди.
Ферма почала діяти у 2019 році, її створив Андрій Труш, який до цього був успішним бізнесменом у зовнішньо-економічній галузі. У 2014 році бізнес розпався, тож чоловік обрав для себе зовсім іншу справу. Його батько багато років займався рослинництвом, щоправда, лише як хобі. Він і забезпечив науковий супровід для бізнесу сина.
Екзотичні рослини вирощують у спеціальній теплиці – вегетарії, який розробили за нідерландською технологією. На вході у вегетарій розміщений спеціальний котел, який нагріває майже дві тонни води, яку по теплиці перекачують насоси, тож у приміщенні постійно тепло. Вегетарій працює за принципом сонячної батареї: усередині він притіняється плівкою, яка забирає 80% ультрафіолету. Рослини живляться перегноєм та органічною закордонною сумішшю.
Саджанці банана в таких умовах можуть рости 1-2 роки, якщо додавати мінеральні добавки. Перші саджанці сім’я привезла з Київщини, а згодом почала замовляти зі США. Серед основних покупців бананових дерев – дизайнери інтер’єрів. Під час пандемії COVID-19 їх замовляли і для приватних осель, оскільки банан «тропікана» та банан «суперкарлик», які тут вирощують, вбивають до 95% носоглоткових бактерій і навіть борються із золотистим стафілококом.
Лимони тут не такі, як у супермаркетах: вони мають більш виражений запах та великі за розмірами. Якось тут виростили лимон, що важив 1 кг 300 г. Лимони на фермі розмножують живцями, вкорінюючи їх у землю. Це найлегший та ефективніший спосіб, адже якщо посадити лимон із кісточки вдома, то він почне плодоносити аж на 10–15 рік, а якщо живцями – то вже через 2 роки можна чекати плід.
На фермі Андрій разом із дружиною Надією проводять екскурсії, тож є чудова можливість поринути в тропічний рай. Найкраще сюди навідуватися взимку, адже це найкраща пора для того, щоби побачити цвітіння бананів.
Ферма «ФайнаBerry»
Цю полуничну ферму в селі Гончари Пустомитівського району відкрив Микола Стецьків після того, як повернувся у 2015 році з АТО та отримав 10 соток землі.
Микола створював ферму разом із дружиною Іванною. Вони перепробували 25 сортів полуниці, поки не знайшли найсмачнішу. Починали з кількох грядок і, зрештою, зробили велике поле, на яке приїжджають сотні гостей. Ягоди вирощують без хімікатів, полуниця купається в джерельній воді з криниці. Обирають найякісніші саджанці та використовують біологічні препарати захисту, що відповідають українським вимогам ДСТУ і європейським сертифікатам GLOBAL G.A.P.
Сезон для відвідувачів на фермі розпочинається у червні й триває аж до листопада. Самостійно збирати ягоди на полі – улюблене заняття гостей, так вони прагнуть відчути насолоду від роботи на полі.
«Ферма двох Катерин»
Козяча ферма двох Катерин в селі Тухля Стрийського району – унікальне місце, де можна побачити свійських тварин, покататися верхи на конях, подоїти кіз, влаштувати пікнік, продегустувати сири тощо.
Ферму відкрили, як можна здогадатися з назви, дві Катерини. Катерина-молодша раніше жила в селі Орів Дрогобицького району, а Катерина-старша – в Алчевську, що на Луганщині. Зустрілися ці дві жінки в селі Орів, куди приїхала Катерина-старша після того, як її дім згорів під час воєнних дій. За рік жінки здружилися. Через деякий час у Катерини-старшої з’явилась коза. Вже тоді вона почала подумувати про свою ферму.
Через трохи в Катерини-молодшої згорів будинок. Вона з дітьми почала жити з Катериною-старшою, а потім з’їхала в стареньку хатинку. Тоді жінки побачили інформацію в Інтернеті, що переселенцям дають гранти на свій бізнес.
Катерина-старша, яка раніше працювала маркетологом, за 4 години написала бізнес-план для козячої ферми. До села приїхала комісія гранту, однак у господарстві Катерин не було навіть посуду. Комісія сказала, що план увійшов до 24 найкращих із 136, однак грантів було тільки 18. Проте жінки навіть не думали складати руки: родичі та друзі допомогли зібрати гроші на перші закупки.
Спершу купили кіз, потім два холодильники, породистого цапа, каструлі тощо. Згодом вирішили робити сири, бо це значно легше, ніж возити на продаж молоко. У 2017 році на фермі народилося 25 козенят. Жінки отримали ще два гранти для малозабезпечених. Потім переїхали обидві до Тухлі. У Тухлі знайшли дві старенькі хатки, через важку зиму втратили майже половину стада. У 2018 році орендували стару колгоспну ферму, де й почали її розвивати.
На фермі не виготовлять відомих чи класичних сирів: створюють свій унікальний продукт. Жінки допомагають відроджувати українське фермерство, іноді проводять тут тренінги, щоби ділитися досвідом про започаткування власної справи. Крім того, тут упорядкували експозицію бойківського побуту й відкрили магазин із карпатськими продуктами.
Ферма «Мукко»
Молочна ферма Прикарпаття «Мукко» в селі Угерсько Стрийського району – це ще одне чудове місце, де можна поспостерігати за виготовленням сирів.
Заснували ферму у 2015 році. Через 2 роки тут почав працювати молокопереробний завод, який збудували за всіма вимогами Європейської системи контролю за якістю харчової продукції.
Якість молока залежить від харчування тварин, тож тут дбало підбирають їм раціон. Під час безконтактного доїння молоко потрапляє в ємність, де охолоджується до 4 градусів, не втрачаючи якість. Молоко пастеризують за допомогою сучасного обладнання та за рецептурою, яку розробив голландський сировар Хуг Ван де Грааф.
Для відвідувачів на фермі проводять екскурсії, під час яких показують усі етапи виготовлення продукції, починаючи з доїння кіз альпійської та заненської порід та завершуючи процесом соління сирів.
