У 1950-1960-х рр. на території Львівщини та Волині тривали інтенсивні роботи з облаштування шахт, адже у регіоні чималі поклади кам’яного вугілля. Справжнім флагманом вугільної галузі Західної України стала шахта “Степова”, пише leopolis.name.
Як все починалось
Великі поклади чорного вугілля на території, де функціонує шахта, були виявлені у 1953 р. Геологічні дослідження регіону розпочались ще у 1930-х рр. У зв’язку з геологічними розвідками території, у с.Глухів з’явились поселення геологів, де згодом селились й шахтарі.
Потреба у відкритті шахт на території Львівщини обумовлювалась тим, що поряд знаходились великі ТЕС – Добротвірська та Бурштинська, які потребували великої кількості палива. На місці, де згодом побудували велику шахту, знаходився прикордонний загін, був облаштований дзот.
Інженери та будівельники спроектували два плани будівництва, які різнились за масштабами та капіталовкладеннями. Перший проект – створення одноблокової шахти, яка могла давати 1,5 млн. тонн вугілля щорічно. Кошторис такого будівництва становив 47568,6 тис. рублів. Другий проєкт був більш масштабним – двоблокова шахта, яка могла давати понад 2,1 млн. тонн вугілля щорічно. Вартість такого об’єкту становила 65221,9 тис. руб. Обрали другий варіант.
У 1966 р. у Червонограді був створений трест “Будмонтаж”. Почали закладати фундамент шахти, ліквідувати потужний дзот. Щоб прибрати останній, потрібно було отримати дозвіл від міністерства оборони. Над спорудженням об’єкту працювали понад 700 робітників з двох шахтно-будівельних управлінь.
Будівництво та відкриття
Шахту створювали як найбільшу у Львівсько-Волинському вугільному басейні. Головним інженером проєкту став Володимир Шпарковський. За своїм плануванням “Степова” мала лише один аналог у Радянському Союзі – шахту у Казахстані. Об’єкт можна було вважати шахтою-гігантом.
Урочисте відкриття підприємства відбулось 30 грудня 1978 р. На церемонії був присутній міністр промислового будівництва СРСР, А.Пшеничний. За підрахунками будівельників та інженерів, запаси вугілля шахти перевищували 60 млн. тон, а саме підприємство могло працювати 45 років.
Більша частина будівельників, які зводили об’єкт, залишились працювати шахтарями. Також прибули досвідчені працівники з шахт Кузбасу та інших регіонів СРСР.
Важкий перший рік роботи
Першим директором шахти став Микола Шипін, а посаду головного інженера займав Анатолій Максименко. У січні 1979 р. три дільниці шахти, начальниками яких були Кузнєцов, Деребас та Змій, видобули перше вугілля. Середньодобовий видобуток вугілля становив 865 тон.
Шахтарі зіштовхнулись з низкою проблем – була втрачена лава через прорив води у північному блоці, відпрацювання вугільних пластів було дуже складним, далеко не таким, яке передбачили геологи. Довелось готувати нові очисні вибої, робити заміну комплексів КМК-97 на КМ-87. У березні вдалось відкрити дві нові лави, а шахтарі дільниці №4 добули 28 тис. тон вугілля. Нарешті у листопаді була відновлена ще одна лава. 1979 р. шахта завершила великим недовиконанням плану вуглевидобутку.
Стабілізація виробництва
У 1980 р. шахтарі підприємства змогли покращити свою роботу – якщо в січні місячний видобуток сировини становив 50 тис. тонн, то у грудні він зріс до 82 тис. Робітниці дільниці №3 змогли достроково виконати річний план, забезпечивши середньодобовий видобуток у 1109 тони. Впродовж 1979 –1980 рр. шахтарі пройшли 15 км підготовчих гірничих виробок.
У 1981 р. працівники шахти вперше виконують річний план вуглевидобутку – отримано 1 млн. 20 тис. тон вугілля. Знову відзначилась дільниця №3 на чолі з В.Змієм.
Зірковий час “Степової”
У 1983 р. підприємство завершує перехід на нові очисні споруди, створюються дві видобувні дільниці. Середньодобовий видобуток досяг 3000 тон. Збільшенню видобутку вугілля заважала висока аварійність на конвеєрному транспорті. У березні 1985 р. підприємство, яке очолював Анатолій Заболотній, видобуло понад 100 тис. тон вугілля. “Степова” почала виконувати план видобутку на 118%. У 1988 р. на підприємстві добули 1511 тис. тон чорного вугілля. Шахтарі дільниці №2 під керівництвом В.Поддуєва добували 1700 тонн сировини на добу. По 1000 тонн на добу добували дільниці №6 та №7.
Оскільки шахта почала не лише виконувати, а й перевиконувати план, керівництво вугільною галуззю вирішило займатися соціальними питаннями – покращити добробут шахтарів, будувати квартири для працівників підприємства. До середини 1990-х рр. було збудовано п’ять багатоквартирних будинків.
Криза
У 1990-ті рр. країна переживала важкі часи – масове безробіття, інфляція, криміналітет, політичні баталії. У 1996 р. видобуток вугілля на шахті обвалився до 190 тис. тон на рік. Фахівці пояснювали таку негативну тенденцію тим, що на підприємстві було дуже сильно зношене обладнання. У 1998 р. падіння виробництва вдалось загальмувати завдяки втручанню міністерства вугільної промисловості, приватних інвесторів та наполегливості керівника “Степової”, Володимира Гарбузюка.
У 2007 р. шахта частково реабілітується після тривалої кризи виробництва – видобуток зростає до 2500 тон на добу, відкриваються дві нові лави. У 2008 р. підприємство перевиконало план, видобувши понад 536 тис. тон сировини. На підприємстві відбулись роботи з оновлення головного корпусу, реконструкції бань, допоміжних приміщень. На “Степовій” запровадили нову уніфіковану телекомунікаційну систему диспетчерського контролю і автоматизованого управління гірничими машинами та технологічними комплексами (УТАС).
У 2012 р. шахта зайняла перше місце серед підприємств вугільної галузі за технікою безпеки та охороною праці. Багатими на події став 2013 р. – “Степова” зайняла перше місце серед інших шахт України за рівнем модернізації та технікою безпеки. Підприємство оснастили збагачувальною установкою власного виробництва, яка знижувала зольність видобутого вугілля методом вакуумно-пневматичної сепарації у висхідному потоці повітря. Була вдосконалена система диспетчерського контролю та автоматизованого управління гірничими машинами і технологічними комплексами
Сучасність
До війни шахта продовжувала функціонувати, незважаючи на багато проблем, пов’язаних з бойовими діями на Донбасі. В Інтернеті можна було прочитати багато інформації згідно з якою, для керівництва держави було вигідніше закуповувати вугілля у інших держав та транспортувати його в Україну, ніж видобувати власне. Станом на 2020 р. середньодобовий видобуток по шахті склав 1031 тон на добу.
2 березня 2017 р. на “Степовій” трапилась найбільша в історії підприємства катастрофа – через займання повітряно-метанової суміші загинуло вісім шахтарів, ще понад 20 отримали поранення.
Важливі зміни очікували на “Степову” у 2021 р. Завдяки впровадженню нових очисних установок вдалось зменшити викиди шахтного метану об’ємом 1,3 млн. кубометрів. Небезпечний газ переробляють на тепло та електроенергію. Проєкт вдалось реалізувати за допомогою компаній “ДТЕК Енерго” та “Recycling Solutions”. Вдалося отримати 6 млн. кВт електроенергії. Цей обсяг можна порівняти з річною експлуатацією 5 тис. легкових автомобілів, спалюванням 11,2 тис. тонн вугілля або забезпеченням 2,7 тис. будинків теплом та електроенергією. Раніше цей газ викидали на поверхню й він забруднював повітря.
Таким чином, завдяки новітнім технологіям вдалось вирішити три проблеми – покращити систему безпеки для шахтарів (захистити персонал від вибухів метану), зменшити викиди метану в атмосферу (зміна клімату, забруднення) та отримати додаткову енергію.
Оскільки шахта працює не одне десятиліття, керівництву вугільної промисловості та інших чиновників належить провести ретельну перевірку конструкцій підприємства, щоб здійснити модернізацію “Степової”.
