Бджільництво на українських землях бере свій початок ще у X ст., в добу Київської Русі. Саме на теренах Галичини, у Перемишлянах, була відкрита перша в Україні школа бджільництва та одна з перших у Європі, пише leopolis.name.
Бджільництво Галичини
Відомо, що ще в Середньовіччі у Львові існували великі пасіки, якими володіли два львівські вірменські роди Шимоновичі та Бернатовичі. Пасіки існували також при релігійних громадах. Знаковою постаттю бджільництва Львівщини вважають професора Львівського університету Мартіна Куральта, який навчав бджільництву священиків, у 1807 р. перевидав посібник словенського пасічника Антоніна Янші “Трактат про роїння бджіл”.
Варто зазначити про те, що у 1840-х рр. у Галичині можна було спостерігати спад бджільництва. Це можна було пояснити багатьма причинами – нераціональне ведення господарства, медова десятина (мед з кожного десятого вулика давали власнику землі), погодні умови, конкуренція з іншими країнами. Та все ж попри всі негаразди галузь продовжувала розвиватись. Знаковою постаттю галицького бджільництва став Юліан Любінецький.
Юліан Любінецький
У відкритих джерелах майже відсутня інформація про Любінецького. Відомо, що він народився у 1802 р., закінчив Львівський університет (філософський факультет) та працював управляючим у різних маєтках заможних мешканців краю. Краєзнавці наголошують на тому, що працювати у чужих маєтках чоловіка змушувало скрутне фізичне становище. Юліан мав хобі – досліджував бджіл, вивчав різні системи вуликів. Він наголошував на тому, що найкращими є розбірні конструкції, які можна лагодити та модернізувати. У 1845 р. він став членом Галицького господарського товариства.
У 1851 р. Любінецький вирішив залишити свою роботу та зайнятись бджільництвом. Задля цього чоловік купив у Перемишлянах невелику земельну ділянку. Перемишляни станом на середину XIX ст. були невеликим містечком з населенням понад 3000 осіб. У населеному пункті було чотири пасіки. Сам Любінецький наголошував на тому, що місцевість, де побудували Перемишляни, була несприятлива для розведення бджіл – буково-грабові ліси, мало садів. Селяни майже не сіяли гречки, не вирощували конюшину. Тобто було мало рослин які запилювали бджоли.
Любінецький не злякався труднощів й не лише відкрив пасіку, а й зважився на заснування школи бджільництва, оскільки мав величезний досвід щодо цієї справи, вивчив будову усіх відомих на той час вуликів. У 1860 р. він навіть видав у Львові трьохтомний посібник “Докладна практична наука для пасічників”. Книги стали корисними для усіх пасічників. Любінецький постійно наголошував на тому, що бджільництво можна перетворити на досить прибутковий бізнес.
15 травня 1857 р. навчальний заклад оголосив про прийом учнів. Сама школа являла собою пасіку, де знаходилось до 300 рамкових вуликів нової конструкції – держонів. За пасікою доглядали два майстра, які отримували зарплату у розмірі 20 злотих. Навчання у школі було платним (25 злотих) та тривало чотири місяці. Малозабезпечені та талановиті учні звільнялись від оплати за навчання. Учні не лише навчались доглядати за бджолами, а й майструвати та ремонтувати вулики, тому опановували столярну справу. Любінецького не стало у 1862 р.
Через десять років після заснування школи, Перемишляни стали повітовим центром. Те, що школа бджільництва стала візитною карткою містечка свідчить зображення на гербі населеного пункту – вулик та бджоли.
Школи бджільництва у Перемишлянах вже давно немає, однак традиції бджільництва на Львівщині лишились. До війни у Львові та власне у Перемишлянах проводили фестивалі та ярмарки меду, продукцію експортували до країн Євросоюзу.
