Вклад цієї особи у розвиток бджільництва та ботаніки оцінити важко. Науковець видав кілька ґрунтовних праць з бортництва, мав величезний практичний досвід, пише leopolis.name. Мова йде про Теофіла Цєсєльського.
Навчання
Відомий польський науковець народився 13 листопада 1847 р. у містечку Грабові. Навчався у місцевій середній школі, де директором був його батько, а згодом продовжив навчання у королівській гімназії в Острові Великопольському. Далі навчався у середній школі містечка Сьрем. В останній, у 1867 р., отримав атестат про здобуття середньої освіти. У відкритих джерелах вказано, що хлопець брав участь у повстанні 1863 р. й навіть отримав поранення.
Теофіл зацікавився бджільництвом не спонтанно, а маючи великий досвід батька. Останній тримав при школі пасіку, давав уроки бджільництва та навіть співпрацював з відомим бортником Яном Дзержоном, який винайшов власну конструкцію вулика. Змалечку Теофіл допомагав батькові на пасіці, вивчав поведінку бджіл.
Після здобуття середньої освіти Цєсєльський вступив до університету Берліну, а згодом перевівся до Вроцлава, на філософський факультет та отримав диплом про здобуття вищої освіти у 1871 р. Великий вплив на Теофіла справив відомий ботанік, професор Фердинанд Кон. Останній розробив основи класифікацій бактерій.
Директор ботанічного саду
Після здобуття вищої освіти Цєсєльський працював помічником засновника ботанічного саду Вроцлава, професора ботаніки Генріха Гепперта. Теофіл був відповідальним за зберігання колекцій рослин Вроцславського університету. Вчений навіть зміг написати докторську дисертацію щодо викривлення корнів рослин. У 1872 р. він захистив цю роботу, в центрі якої було явище геотропізму – корінна реакція на силу тяжіння Землі.
Після захисту дисертації, Цєсєльський повернувся до Львова, де заснував власну пасіку. Згодом у ній було понад 200 бджолиних родин. Теофіл у Львові очолив ботанічний сад й зробив величезну роботу для розвитку установи. За розпорядженнями професора, у саду облаштували чотири теплиці, лабораторію, довідкову бібліотеку. У лабораторії вивчали природні добрива та створювали штучні. Був побудований трьохярусний басейн для вирощування болотних, водних та лугових рослин. Був створений спеціальний сектор у якому вирощували понад 1000 видів рослин, розповсюджених на теренах Львівщини.
Голова Галицького товариства бджільництва
У 1875 р. було засноване Галицьке товариство бджільництва й садівництва. Цєсєльський вступив у його ряди, був редактором періодичного видання “Прогресивний бортник”, був автором “Календаря бджільництва”. Згодом Цєсєльський очолив товариство й з перервою (у 1890-1895 рр. товариство очолював Зигмунт Дембовський) обіймав цю посаду аж до своєї смерті, до 1916 р. Цєсєльский видав велику кількість статей, головну увагу в яких присвятив вивченню інфекційної хвороби бджіл – гнильцю.
Професор співпрацював з багатьма пасічниками, садівниками, сільськими вчителями, аби отримувати від них цінні поради для вдосконалення бджільництва та садівництва. Цєсєльському вдалось залучити до роботи Яна Марцинківа (лісний інспектор), Павла Шубера (пасічник), професора Яна Лецеєвського. Члени товариства організовували різноманітні демонстрації та виставки інвентарю для бджільництва та садівництва. Вони прагнули популяризувати бджільництво, показати пересічним громадянам як ефективно вести господарство, застосовувати ефективні методи та новітні технології. Спеціалісти організовували спеціальні курси, спеціальні зібрання. Станом на 1913 р. членами товариства було понад 2600 осіб.
Цєсєльський був радником очільника Львова, членом Національної шкільної ради, діячем Галицького економічного товариства. Він був одним із засновників наукового товариства ім. Коперніка, членом правління Педагогічного товариства. Деякий час чоловік був співредактором журналу Галицького товариства захисту тварин.
Двотомник Цєсєльського
Цєсєльський написав кілька ґрунтовних монографій та багато статей. У 1890 р. у Львові вийшла його книга “Виготовлення меду. Мистецтво переробки меду та фруктів у напої”. У 1899 р. вийшов “Нарис ботаніки”, а у 1899 р. – “Господарство у пасіці”. Однак найкращою книгою дослідника став двотомник “Промислове бджільництво, засноване на науці і багатобічному досвіді, або прибуткове пасічне господарство”, який був виданий у Львові у 1888 р. Книга видавалась польською мовою, була перекладена російською.
На думку автора книги, бджільництвом мав займатись лише той, хто міг контролювати весь процес (дрібні підприємці, вчителі, священики, пересічні селяни та інші). Цєсєльський стверджував, що великий підприємець буде вести бджільництво через посередників, не зможе контролювати весь процес через брак часу. Саме тому рано чи пізно ця справа занепаде.
За підрахунками вченого, станом на 1880 р. у Галичині було понад 295 тис. вуликів, а бджільництво давало понад трьох тисяч тонн та 60 тонн воску щорічно (понад мільйон злотих у грошовому еквіваленті).
Теофіл у своїй книзі детально описав будову бджіл, їх спосіб життя, хвороби, ворогів комах. У книзі чимало ілюстрацій. Вчений виділив п’ять видів комах – звичайну, італійську, японську, єгипетську та кіпрську.
Особливою заслугою Цєсєльського стало те, що він дослідив причину інфекційної хвороби бджіл – гнильцю. На його думку цю хворобу спричиняли бактерії. Пасічник описував хвороботворні бактерії, вказував, що один з їх видів, Bacillus Preussi швидко розмножується при температурі 30°С й за два дні здатна вбити личинку (хробака) бджоли.
Теофіл стверджував, що вулики, вражені гнильцем, слід ретельно очистити та продезінфікувати. У якості дезінфектора він пропонував використовувати суміш саліцилової чи карболової кислоти із спиртом у співвідношенні 1:100 (у грамах). Вчений виявив, що бджоли можуть підтримувати всередині вулика сталу температуру, незалежно від температури навколишнього середовища.
Новий вулик
Теофіл Цєсєльський, вивчаючи різноманітні конструкції вуликів, розробив й власну систему. Його вулик являв собою тумбу-шафу з дизайнерським рішення, заснованим на використанні рамок вулика Дзержона. Рами мали параметри 227X480 мм були підвішені на вус або поставлені на бруси (прибиті до стіни), в кількості від 10 до 16, простір під рамами становив 15,5 см (над рамами 1,5 см). Зверху, в стіні, робився квадратний або круглий отвір для годування і вентиляції. Рами виймалися через дверцята, розташовані у бічній стінці конструкції.
Конструкція Цєсєльского захищала вулик від вологості взимку. Комахи виходили назовні через верхній отвір а заходили через нижній. Багато фахівців з бджільництва наголошували на тому, що вулик найкраще підходив для збирання гречаного меду. Деталі такого вулика можна було легко замінити. Вулик визнали придатним для використанням та найоптимальнішим варіантом на зібранні Товариства бджільництва, у 1875 р. Спочатку він отримав назву “Слов’янський”, далі його називали “Галицьким” і лише у 1925 р. пристрій отримав назву “вулик Цєсєльського”.
Видатний пасічник вимушений був згорнути свою роботу у зв’язку з Першою світовою. Відомого що Теофіл у 1881 р. одружився й у шлюбі у нього народився син Казимир, який став згодом відомим хіміком. Цєсєльського не стало у 1916 р. Науковець похований на Личаківському цвинтарі Львова.
