Україна посідає 7 місце у рейтингу країн, що виробляють мед. Наша країна є першою за виробництвом у Європі. Країна активно постачає мед американським та європейським споживачам. Основними виробниками меду в Україні є 8 областей – Вінницька, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Житомирська, Миколаївська, Полтавська, і Кіровоградська. Ці регіони забезпечують виробництво 70% загального об’єму меду в рік, пише leopolis.name.
Бджільництво Львівщини
В Україні зазвичай виробляють мед з соняшника, гречки, ріпаку, липи, білої акації. На експорт найбільше відправляють соняшникового меду, який збирають пасічники півдня України.
Захід України має низькі показники з виробництва меду. Один з видів меду, який виробляють на Львівщині, є мед із золотарника. Зазвичай він цвіте у районі Східниці.
А якщо заглибитись в історію, то раніше Галичина активно розвивала бджільництво. У 15 столітті переважали два види пасік: природні та домашні. Природні – це ті, де бджіл розводили у дуплі дерева. А от домашні пасіки були на території двору чи бджолярського господарства. Вулик мав бути бути теплим, тобто двостінним, просторим та легким.
У 16 столітті дві вірменські родини, що мешкали у Львові створили великі бджолярські господарства на околицях Львова. Пасіки з’явились неподалік району Погулянка. Так і виникла назва місцевості “Пасіки”, що є частиною сучасних Личаківського та Сихівського районів.
У Львові також були популярні напої на основі меду. Бджолиний мед переварювали з горілкою і закопували в діжках у землю, щоб діжка не тріснула, бо обручі могли не витримати.
У 1857 році було засновано бджолярську школу в Перемишлянах, що на Львівщині. Вона стала однією з перших шкіл не лише на території Галичини, а і Європи. Саме тому на сучасному гербі Перемишлян зображено вулик.
У 40-х роках 19 століття було зафіксовано спад бортництва на Львівщині. Основними причинами занепаду були нераціональне господарювання та медова десятина. Адже бджолярі повинні були віддавати мед з кожного десятого вулика власнику землі. Таке правило проіснувало до кінця 19 століття.
Про бортництво у газетах
У 1928 році було засновано журнал “Український пасічник”. Це був львівський місячник, який публікувався безперервно до 1939 року. Під час Другої світової війни у 1942 році було відновлено друк часопису. Редакція журналу мала на меті стати центром, який би об’єднував і координував роботу всіх пасічників краю. Тож тема бджільництва була основною.
Газета мала різноманітні рубрики. До прикладу, у рубриках “Для початкуючих” і “Для молодих пасічників” пропонувалися поради, як правильно та без шкоди для бджіл починати цю справу. Також значна увага приділялась ролі меду та воску в побуті українського народу. Рубрики “Вісті з краю” та “Різне” повідомляли про курси, наради та інші організаційні заходи. “Український пасічник” продовжує свою діяльність і надалі, адже має власну аудиторію.
Фестиваль меду у Львові
Протягом десяти років на Львівщині у селі Ганачівка відбувався фестиваль “Медова забава”. У рамках фестивалю проходив ярмарок продукції бджільництва, розважально-відпочинкові заходи. Також були майстер-класи та конкурс медоварів. Під час останнього заходу представники галузі бджільництва мали змогу взяти участь у круглому столі, на якому обговорили актуальні питання розвитку цієї галузі на Львівщині. Саме під час обговорення повідомили, що станом на 2021 рік працює понад 4000 пасік на Львівщині.
Фестиваль “Медова забава” тимчасово припинив свою діяльність через пандемію коронавірусу та через початок повномасштабного вторгнення.