Розроблення повітряних куль бере свій початок у Китаї. Китайська влада використовувала їх для військового сигналізування. Ці небесні ліхтарики називали ліхтарями Кунміна, пише сайт leopolis.name.
Як з’явилась повітряна куля в Україні?
Вперше у Європі запустили повітряну кулю в Парижі. Це трапилось у червні 1783 року. Куля була виготовлена з грубого льону, обгорнута мотузковою сіткою, а як паливо використовували солому. Політ тривав сімнадцять хвилин. За цей час повітряна куля змогла подолати два кілометри на висоті півтора кілометра. Куля важила 140 кілограмів.
Французьким винаходом надихнулись львівські вчені. Вони вирішили удосконалити повітряну кулю. Над цим проєктом працювали професор фізики Ігнацій Мартинович та доктор медицини Непомук Герман. Для втілення цього задуму їм знадобилось небагато часу. Проєктні роботи львівські науковці розпочали у січні, а вже у березні 1784 році куля була готова до випробувань.
Виріб львівських вчених відрізнявся від оригіналу тим, що він містив у собі автоматичний пальник на рідкому пальному. Це давало змогу підігрівати повітря у балоні. Також вони вдосконалили оболонку теплового аеростата. Її було виготовлено з щільної шовкової тканини. Ще оболонку було обплетено сіткою. А для того, аби тканина залишалась міцною та щільною, її на деякий час замочували у суміші олії з воском.
Політ повітряної кулі вирішили реалізовувати в саду Бєльських (нині – вулиця Коперника). Перший політ був без пасажирів. Але охочих подивитись на цю подію було багато.
Оболонку повітряної кулі було наповнено гарячим повітрям. Завдяки цьому куля почала підійматися догори й згодом вона опинилась на висоті сто метрів, на якій пробула до кінця польоту, допоки не закінчилось паливо.
Перший політ минув досить вдало. Але наступні спроби зазнали невдач. Усе через те, що автоматичний пальник було погано налаштовано. Тепловий аеростат спалахнув у повітрі, а коли приземлився на землю, повністю згорів.
Але нововведення львівських вчених підштовхнуло науковців з інших країн і надалі розвивати повітряну кулю.
Види повітряних куль
Повітряні кулі поділяються на види через різні наповнення. Існують такі типи: монгольф’єри, шарльєри та розьєри. Перший вид – це кулі, наповнені нагрітим повітрям. Натомість наступний – це кулі, наповнені легким газом, воднем або гелієм. Розьєри – це кулі, у яких одночасно використовують газ і повітря, розміщені в окремих оболонках.
Також повітряні кулі мають дві вади. Перший недолік полягає в тому, що повітряною кулею не можна керувати. Вона летить туди, куди її “понесе” вітер. Другий мінус це те, що повітряна куля не здатна перевозити габаритний і важкий вантаж. Висота польоту повітряної кулі регулюється з допомогою нагрівання або охолодження температури. Обмежень стосовно висоти практично немає, повітряні кулі можна запустити в космос.
Цікаві факти
- Перше досягнення для пасажирів повітряної кулі відбулося в 1785 році. Жан-П’єр Бланшар і Джон Джеффріс стали першими, хто зміг перетнути Ла-Манш на повітряній кулі.
- 1784 року вперше у повітря на монгольф’єрі піднялася жінка — пані Тібль. Її політ тривав 142 хвилини.
- Повітряні кулі використовували під час карнавальних вистав. В період з 1800 по 1900 роки під час ярмарків часто можна було побачити шоу за участі повітряних куль. Каскадер з парашутом сідав у кошик, кулю наповнювали гарячим димом від вогню і відпускали вгору. Вона швидко підіймалась вгору, і в найвищій точці каскадер вистрибував і спускався на землю.
- У 2002 році Стів Фоссет здійснив навколосвітню подорож на повітряній кулі. Він подолав 34 000 кілометрів протягом двох тижнів.
- Максимальна висота, на яку вдавалося підняти повітряну кулю – 53 кілометри. Вона була запущена Японським агентством аерокосмічних досліджень в травні 2002 року.