Однією з невирішених проблем сучасного міста є модернізація очисних споруд. Останні вже працюють не один десяток років, потребують суттєвого ремонту. Очисна система міста виступає такими собі “нирками” Львова, пише leopolis.name.
Будівництво в радянські часи
Тривалий час, навіть після завершення Другої світової війни, стоки по загальносплавних каналізаційних колекторах скидалися у річку Полтва неочишеними. До річки потрапляла вода з листям, брудом та різноманітними предметами. Збільшення чисельності населення міста, бурхливий розвиток його промисловості вимагали змін у системі водопостачання та водовідведення.
Перша черга очисних споруд Львова була введена в експлуатацію у 1965 р. У 1976 р. була введена в експлуатацію друга технологічна лінія споруд очистки на лівому березі Полтви. Таким чином очисні споруди Львова складаються з двох комплексів, які розташовані обабіч Полтви – на правому березі очищують приблизно сто тисяч кубометрів стічних вод на добу, на лівому – триста тисяч.
Очисні споруди, збудовані ще у радянський період морально та технічно застаріли, потребують глибокої модернізації. Очисні споруди є дуже енергомісткими: все обладнання працює тут на велетенській потужності, тут перекачуються великі обсяги води. Тож робота такої системи потребує великих затрат енергії. Через те, що більшість механізмів зроблені з металу, з плином років вони руйнуються та виходять з ладу.
Принцип роботи очисних споруд
Очищення складається з двох стадій – механічного та біологічного. Спочатку вода потрапляє на механічні решітки, де затримується сміття. Останнє є причиною руйнування каналізаційних мереж.
Після проходження через решітки (з дрібними комірками), де вода позбавляється від різних предметів (шматки деревини, різноманітні речі), вона потрапляє на пісколовки, де позбавляється від різноманітних мінеральних забруднень. Важкий пісок опускається на дно, звідки його згрібають.
Наступний етап – радіальні первинні відстійники. Загалом їх вісімнадцять. До них вода потрапляє після пісколовок, аби осіли нерозчинені органічні домішки, плаваючі жири, а потім – в аеротенки, де змішується з активним мулом і киснем. В радянські часи систему збудували таким чином, що відстійники відкриті. Конструкції, зроблені з металу, сильно поржавіли. До того ж відкриті відстійники призводять до того, що на території споруди постійно можна відчувати неприємний запах.
Далі вода проходить біологічну очистку на аеротенках. В останніх знаходиться «активний мул» – бактерії та мікроорганізми, які розчиняють усю органіку, яка потрапила до стічних вод. Аби такий “мул” не загинув, в аеротенки за допомогою компресорів цілодобово подається повітря. У Львові в очисних спорудах можна побачити й поля фільтрації (біологічні ставки), де фільтрація води відбувається також через шар грунту.
Ремонтні роботи 2000-х
Через важку економічну ситуацію в країні, безліч проблем, система очищення води почала ремонтуватись на належному рівні лише у 2000-х рр. З 2001 р. розпочалась реалізація Проєкту, “Водопостачання та каналізації міста Львова”, бюджет якого становив понад 40 млн. доларів США (левова частка – 24,25 млн. доларів США – позика Світового банку).
У 2007 р., завдяки коштам отриманим від Швеції (понад 6 млн. доларів) вдалось провести заміну частину обладнання сектора механічної очистки стічних вод – поставили нові решітки. Адже через старі решітки постійно виходила з ладу пісколовка.
Вдалось також замінити насоси на головній перекачувальній станції та побудувати цех механічного зневоднення мулу. Натомість інші технологічні ланки очисних споруд, зокрема відстійники і аеротенки гостро потребували реконструкції, встановлення новітнього обладнання, впровадження сучасних технологій очищення стоків.
Нові роботи
Модернізація та оновлення системи очисних споруд у Львові продовжувалась й після 2010 р. Влада виділяла власні кошти, отримувала кредити від інших країн та міжнародних фінансових установ. У 2017 р. з бюджету міста “Львівводоканалу” виділили 2,7 мільйона гривень на модернізацію. Цього вистачило, аби поміняти механічну частину одного первинного відстійника та першого аеротенка.
У 2017 р. представники міської влади Львова, фахівці ЛМКП “Львівводоканал” та інші чиновники відвідали штаб-квартиру Національного фонду охорони довкілля та водного господарства Польщі. Українці мали змогу ознайомитись з роботою очисних споруд “Чайка” Польщі, перейняти принцип такої роботи для Львова.
У 2018 р. міська влади виділила на ремонт очисних споруд міста 15 млн. гривень. На ці кошти відремонтували три первинних відстійники – діаметром 20 та 40 метрів, замінили аварійну ділянку напірного трубопроводу для сирого осаду. Планували збудувати станцію переробки мулу для очистки та утилізації стічних вод та виробництва біогазу для когенерації.
У 2019 р. роботи з модернізації очисних споруд продовжились. Було відремонтовано два коридори аеротенків-змішувачів на каналізаційних очисних спорудах (КОС) 1-2. Пройшли закупівлі насосів на циркуляційний мул та насосів надлишкового мулу, шиберних конструкцій, труб та фітингів. Було також проведено капітальний ремонт первинних відстійників та мулоущільнювача на КОС 3-4, ремонт аераційної системи та проведення бетонних робіт аеротенку № 6 КОС 1-2.
Потреба у величезних коштах
Представники влади та різноманітні експерти стверджують, що модернізувати очисні споруди Львова вкрай необхідно, оскільки стічні води Львівщини отруюють воду Полтви та Південного Бугу. У 2015 р. “Львівводоканал” було визнано найбільшим забруднювачем атмосфери Львівщини.
Однак для комплексної модернізації, при якій доведеться замінити майже усі металеві конструкції, встановлені в радянський період, потрібно залучити величезні кошти. Шведські фахівці називають цифру у понад 200 млн. євро. Задля цього доведеться шукати інвесторів та знову брати кредити. Наприклад очисні споруди “Чайка” – найбільші очисні споруди в Польщі, розраховані приблизно на 2,1 млн. осіб, були побудовані в 2012 р. Споруди протягом трьох років модернізували. Вартість робіт становила понад 500 млн. євро.
Потрібно відновлювати практично все. Компресори, які качають повітря в біологічні реактори, сконструйовані понад півстоліття тому – вони дуже енергомісткі та працюють цілодобово. Потрібно оновлювати обладнання лабораторії, яка постійно стежить за вмістом вод, які надходять до очисних споруд. Фахівці зазначають, що встановлювати треба одразу ж усе обладнання, оскільки заміна окремих секторів нічого не вирішує – нові агрегати пропрацювавши кілька років знову виходять з ладу і їх доводиться знову лагодити.
Для модернізації очисних споруд Львова можна використати досвід країн Заходу, де мул давно навчились зброджувати й отримувати біогаз. Те, що залишається після отримання біогазу, зневоднюють і спалюють. Тобто можна отримати ще й джерело енергії.
Фахівці також наголошують на тому, що слід протидіяти діяльності окремих підприємств міста, які потайки зливають у стічні води різноманітні відходи. Адже це додаткове навантаження на очисні споруди міста для небезпека для активного мула.
