Зоологічний музей імені Бенедикта Дибовського, що в будівлі біологічного факультету Франкового університету, заснували ще в 1784 році. Музей репрезентує тваринний світ усіх континентів та акваторій Землі. Колекції мають величезне значення для науки, бо майже не підлягають відновленню в разі їх втрати. Серед експонатів є зоологічні зразки як ще наявних тваринних видів, так і зниклих. Вони важливе джерело дослідження змін тваринних ареалів.
Музей складається з чотирьох залів, коридору-галереї, фондосховища й робочого приміщення. Тут проводять екскурсії для студентів, співробітників університету та всіх охочих містян і туристів. Докладніше далі на leopolis.name.
Заснування
Музей заснували в 1784 році як Кабінет натуральної історії, тому він належить до списку найстаріших університетських музеїв Європи. Тоді університет розміщувався у великому комплексі будівель наприкінці вулиці Краківської. 1805 роком датується перша згадка про завідувача Кабінету – професора Бальтазара Гакета.
У 1816 році в університеті почав працювати професор Франц Дівальд, завдяки йому в 1823-му для Кабінету отримали деякі дублети з віденських імператорських колекцій. Тоді ж закликали уряди краю постачати Кабінетові цікаві природничі знахідки.
Пізніше приміщенням керував професор Михаїл Штекер, він інвентаризував і систематизував 8000 предметів. Під час революційних подій 1848 року згоріла будівля університету, у січні 1850 року університет налічував лише 13 приміщень, у одному з яких розташовувався Кабінет.
У 1851 році університет переїхав на вулицю Святого Миколая (Грушевського, 4). Наступного року на філософському факультеті Львівського університету створили кафедру зоології, завідувачем якої став Максиміліан Шмідт.
Статус музею
Майже пів століття Кабінет слугував потужною навчально-науковою базою, хоча його колекції поповнювали тільки випадкові надходження як подарунки. Це змінилося після приходу на роботу до університету професора Бенедикта Дибовського. Будучи завідувачем кафедри зоології, він також керував Кабінетом, який поповнив численними зразками, привезеними з Далекого Сходу, Камчатки, Сибіру тощо. Саме за його клопотанням для цілей Кабінету в 1885 році виділили три зали і коридор. Того ж року за наказом ректора він набув статусу зоологічного музею.
Колекції невпинно поповнювалися завдяки збору зоологічних зразків під час експедицій та подарункам від різних осіб. Наприклад, у 1889-му граф Дідушицький подарував мушлі морських молюсків. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття колекції поповнилися різноманітними голкошкірими й рибами, які збирали експедиція принца Монако та працівники біологічних станцій.
У 1904 році колекції збагатилися одним надзвичайно цінним експонатом – скелетом морської корови Стеллера, яка мешкала в холодних водах Тихого океану, була 8–10 метрів завдовжки й важила до 3,5 тонн. Корову винищили люди в 1768 році заради отримання м’яса. Скелет музею передали мешканці острову Беринга за те, що Дибовський безкоштовно їх лікував. На той час у всіх музеях світу налічувалося лише 27 скелетів цього морського мешканця.
На початку ХХ століття фонди музею поповнили колекціями цикад, клопів і метеликів. У 1935–1936 роках професор Ян Гіршлер побував у Ліберії – державі в Західній Африці – звідки привіз нові зоологічні зразки.
Занепад і відновлення
У роки Другої світової війни музей пережив складні часи. Тоді обмежили всі роботи з колекціями, через що вони почали поступово занепадати. Після звільнення Львова науковці взялися за відновлення як самого університету, так і музею. Тоді ж активізувався збір зоологічних зразків у Карпатах, Криму та на Поліссі.
Повноцінно робота в музеї відновилася 1 квітня 1951 року. Саме 1 квітня зробили днем відкритих дверей у музеї. Наступного року музей отримав подарунок від дружини львівського мандрівника Єжи Водзіцького Марії – колекцію тварин і рогів антилоп, їх Єжи зібрав на території Східної Африки, а крім того, колекцію козлячих і баранячих рогів із гірської системи в Центральній Азії Тянь-Шань.
Упродовж 1944–1970 років кафедрою зоології завідував професор В. Здун, він зібрав на заході України колекції прісноводних молюсків. У 1956 році музей отримав скелет кашалота – морського ссавця, найбільшого представника дельфіновидих китів. Його передала китобійна база «Слава», яка тоді була флагманом радянської антарктичної китобійної флотилії. У 1970 році її продали Японії на металобрухт.
У 1957–1962 роках працівники музею здійснили експедиції в Крим, Карпати, Закарпаття, Тернопільщину, на Волинь, Кавказ і в Туркменію. Через чотири роки вони знову відправилися в Карпати, Крим і на Кавказ. У 1972 році – на територію Таласького Ала-Тоо – гірського хребта, що на території Киргизстану й південного Казахстану. Упродовж 1974–1997 років експедиції здійснювалися в Казахстан, у російські міста Курган, Ханти-Мансійськ та в Республіку Алтай. У 1970–1980 роках колекції збагатили метеликами з Далекого Сходу й Австралії.
У 1999 року почалося обговорення обнародування першого каталогу колекцій рідкісних і червонокнижних тварин музею. У 2001 році вже обговорювали другий каталог. Через два роки довідкову інформацію про музей додали до 9-го видання Каталогу музеїв світу. Відтоді така інформація розміщується в кожному наступному його виданні.
У 2005 році орнітологічну (птахи) та малакологічну (молюски) колекції поповнили зборами з Північно-Східної Африки, де проводилися дослідження міграцій європейських птахів, а також із Луганського степового заповідника.
У 2007 році музей зареєстрували в обласному управлінні культури і туризму як державну установу з природничим профілем. Завдяки виїздам на станцію «Академік Вернадський» Ігоря Дикого, доцента кафедри зоології, колекцію поповнили 335 зоологічними зразками з Антарктики.
У 2012 році музею присвоїли звання «народний» за внесок у розвиток української музейної справи, формування і збереження українського музейного фонду.
На початку 2020-х музей налічував вже 180 тисяч зразків світової фауни, серед яких 10 тисяч унікальних експонатів виставили для огляду. Це молюски, корали з Адріатичного, Червоного й Середземного морів; унікальні види метеликів, клопів та цикад з Європи, Далекого Сходу і Австралії; птахи, зокрема, нектарниці й колібрі; риби (багатопер, амія, панцирна щука); рідкісні амфібії (японська саламандра й мексиканська амбістома); цікаві рептилії (супова черепаха, туатара); рідкісні змії (китайський алігатор і ромбічний пітон); зниклі види ссавців (скелет корови Стеллера); скелети рідкісних видів, як-от сіаманга звичайного чи малайського ведмедя; скелети птахів, які на межі зникнення.
Наукові й польові дослідження
Наукова робота музею полягає у вивченні морфології рідкісних, вимерлих видів тварин і тих, що під загрозою зникнення; охороні українського природно-заповідного фонду та розширенні природоохоронних територій.
І співробітники університету, і окремі науковці й волонтери поповнюють колекції музею зразками, які привозять з усього світу. З 1997 року працівники музею та зоологічної кафедри щороку здійснюють польові експедиції у Волинську й Рівненську області. З 1999-го при музеї функціонує орнітологічна станція, що досліджує орієнтації та міграції птахів. Експозиції використовуються під час зоологічних практикумів, занять зі студентами і школярами.
