Парк імені Івана Франка до 1779 року носив назву Єзуїтський сад; з 1779 по 1919 – Поєзуїтський сад; з 1919 по 1945 носив назву Парку імені Тадеуша Костюшка, а вже в 1945 отримав назву в честь великого публіциста та поета Івана Яковича Франка, пише сайт leopolis.name.
Цей парк – це найстаріший та один з центральних скверів міста Львів, що розташований перед головним корпусом Львівського національного університету імені Івана Франка, котрий теж названий в його честь. Площа скверу складає 10,5140 га.
Історія
Парк виник на території колишніх міських ланів, які були власністю багатої родини Шольц-Вольфовичів. Наприкінці XVI ст. Ян Шольц заклав сад, який пізніше перейшов до рук його зятя Антоніо Массарі. Антоніо розбив парк на тераси, перепланував його на італійський манір та подарував його місту, аби ним могли користуватись міщани та гості Львова.
Бауер, міський садівник, здійснив незабаром ще одну кардинальну реконструкцію скверу, перепланувавши його на взірець тогочасних англійських парків у ландшафтному стилі.
Посередині парку у 1835 році було споруджено альтанку ротонду, що збереглася донині. У нижній частині парку, там де зараз будинок університету, було казино ‘’Гехта’’. Парк ще кілька разів змінював власників, але не був врятований від поступового запустіння аж до 1855 року – в цьому році ним знову починає опікуватися місто.
У 1614 році монахи-єзуїти почали будувати костел і монастир у Львові, тому міська влада тимчасово передала парк їм. Монахи збудували тут цегельню. Крім того, тут було побудовано пивоварню, а селянам здали частину землі в оренду, де була відкрита корчма. Це ‘’тимчасове’’ користування продовжувалося майже 160 років, поки австрійська влада не скасувала орден єзуїтів. Назву ‘’Єзуїтський сад’’ можна знайти на картах Львова та в історичних документах того часу.
Цісар Йосиф ІІ знову подарував цей зелений масив місту. Проте належного догляду не було, і парк здичавів до такого стану, що у 1799 році міська влада змушена була продати його підприємцю Іванові Гехту (котрий і володів тим самим казино, про яке ми згадували вище). Він провів реконструкцію, зокрема парк знову був перепланований в класицистичний стиль. Іван хотів зробити парк прибутковим й побудував на його території ресторан, купальний басейн та встановив альтанки, тим самим заохочуючи відвідувачів.
Альтанка-ротонда 1906 р.
Природні ресурси
У парку зібраний унікальний ліс із дерев, висаджених у період з 1855 по 1890 рік. Серед них є такі звичні нам дерева, як дуб, клен, липа, граб, ясен, і в’яз. Це немов музей живих скарбів. Ці дерева – це справжні ветерани, які бачили історію.
Крім місцевих видів, у парку є й екзотичні рослини, привезені з різних куточків світу. Наприклад магнолія Кобус з Японії чи бундук канадський.
Деякі дерева, як-от айлант найвищий чи софора японська, нагадують про далекі землі та їхні культури. А от кипарисовик горохоплідний і горіх чорний додають нотки екзотики і романтики. Такий парк – це не просто місце відпочинку, це цілий світ, де кожне дерево розповідає про свою унікальну історію.
Підсумки
Парк імені Івана Франка – це не лише зелений оазис у центрі Львова, але й справжня історична перлина, що зберігає пам’ять про минулі епохи. Тут можна прогулюватися мальовничими алеями, милуючись старовинними деревами та екзотичними рослинами.
Влітку в парку проводяться різноманітні фестивалі та концерти, а взимку діти катаються на санчатах.
Парк імені Івана Франка – це місце, де кожен може знайти для себе щось цікаве. Місце, де можна відпочити від міської метушні, відчути красу природи та насолодитися атмосферою Львова.
