Минулої неділі відбулася унікальна прогулянка для львів’ян на торфовище Білогорща. Проводили її громадська активістка Наталія Кузьма, орнітолог Андрій Кийко, герпетолог Тарас Гринчишин та екскурсоводка і орнітологиня Марія Хорняк. Відвідувачі мали змогу побачити унікальну місцевість, де розташований єдиний в Україні заказник в межах міста, пише сайт leopolis.name.
Історія Білогорщі
Що ж таке Білогорща? Раніше це було село, закладене ще в ХIV столітті. Є версія, що раніше на цьому місці було капище язичницького Білобога, який, згідно з прадавніми віруваннями, створив світло, землю і воду. На відміну від свого антипода Чорнобога, він був уособленням добра, світла, щастя, багатства, здоров’я, успіху і всього позитивного.
Згідно з королівським дипломом 1356 року, король Казимир ІІІ Великий подарував місту ліс коло Білогорщі площею 70 ланів. А король Владислав Ягайло 1415 року своїм привілеєм надав Львову неужитки, порослі лісами і чагарем. Міщанин Йоган Зоммерштайн, на честь якого названий район Замарстинів, заснував тут поселення і зобов’язувався утримувати ліс та урочище Білогорща за 60 злотих на рік. Як пише Іван Крип‘якевич:
“В давніх часах була відома тільки Білогорща, що звалася Білогощ. Вона згадується вперше 1356 року як пустир, аж 1463 року осіло тут сімох хлопів “русняків”. В 1611 році оселя мала вже 27 домів”.
Коли “русняків” або русинів, як себе тоді називали українці, стало більше, місто почало вимагати, щоб селяни виконували спадщину, але волелюбні селяни підняли бунт і розбіглися по мочарях та лісах. Тоді “маґістрат вислав за ними міських козаків з рушницями, і селян присилувано до послуху й панщини”, – повідомляє Крип‘якевич.
Ігор Мельник пише:
“Місто довго вело суперечки з Львівськими римо-католицькими архієпископами за розмежування ґрунтів Білогорщі та Рясного. Білогорща залишалася у власності “ґміни міста Львова” до початку ХХ століття. Хоча часто село перебувало у фактичній власності багатих міщанських родин”.
До складу Львова село Білогорща увійшло частково 1931 року, а остаточно – 1978 року. Відоме воно ще й тим, що там на конспіративній квартирі 1950 року загинув головнокомандувач Роман Шухевич – Чупринка, а минулого року російським безпілотником був суттєво пошкоджений його музей.
Торфовище Білогорща
Білогірський житловий масив розташований дещо західніше району Левандівки, з півдня він оточений Білогірським лісом, а з північного боку – розлогими торфовищами, де з ХІХ століття до 1970-х років велося видобування торфу.
Історія створення заказника
Цей унікальний куточок природи, на жаль, завжди був ласим шматочком для наших можновладців. Наприкінці 2015 року тут планували спорудження сміттєпресувальної станції. Потім з’явилися нові зазіхання, але 2019 року тут був створений ландшафтний заказник місцевого значення “Торфовище Білогорща”, не дивлячись на апетити місцевих ділків, які хотіли десятки гектарів віддати під забудову… Але навіть після створення заказника був пройдений ще важкий шлях з його порятунку, адже 2020 року Рясне-Руська сільська рада, незадовго до приєднання села до Львівської ОТГ, прийняла рішення щодо передачі 15 гектарів ландшафтного заказника в приватну власність. Землю роздерибанили гаражні кооперативи, засновані вже після створення самого заказника, після чого намагалися скасувати створення заказника. На щастя, суд прийняв правильне рішення і, хоча окремі діячі ще намагаються відсудити землю, навряд чи їм це вдасться.
Унікальність торфовища
У цій місцевості Львівське плато понижується до 300 метрів над рівнем моря, утворюючи Білогірське зниження. Під час останньої льодовикової епохи цим пониженням стікали талі води від танення льодовика, які й зумовили його болотистий характер. Тут утворилися лучні, лучно-болотяні та торфово-болотяні ґрунти. З Білогорщі беруть початок витоки річки Зимна вода, яка належить до басейну Чорного моря. Білогірський ліс світлий та вологий, з переважанням граба, бука, сосни, вільхи, берези.
На порівняно незначній за площею території збереглися фрагменти природних екосистем торфовищ, що були описані понад 100 років тому. Таких угідь в Україні дуже мало. Основною перевагою цієї території є те, що вона не була меліорована, тобто її майже не торкнулося осушення.
“Болотні угіддя дуже корисні, тому що вони, як губка, всмоктують і бережуть безцінну прісну воду та дають вологу. Вони є невідновлюваним ресурсом, який дуже важливий для Львова. І наш обов’язок – зберегти цю територію в повному обсязі”, – каже активістка Наталя Кузьма, завдяки зусиллям якої і вдалося створити унікальний заказник.
В процесі створення заказника було проведене дослідження 2019 року за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у межах Transition Promotion Program та МБО “Екологія-Право-Людина”.
Результати надзвичайно дивують: лише один гектар водно-болотних угідь надає екосистемних послуг на 2673 долари, або 66 825 грн на рік. Отже, 38,57 гектари водно-болотних угідь та луків надають екологічних “послуг” на понад 2,5 млн грн на рік. А зараз площа заказника – 92 гектари!
Грант на впорядкування
Це просто диво і неймовірна історія перемоги, що активістам вдалося відстояти торфовище Білогорщу! І навіть вибити грант на його впорядкування!
Адже нещодавно Управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради перемогло у конкурсі проєктів з відновлення водно-болотних угідь. Як стверджує Наталія Кузьма: “Найважливіше, що за грантові кошти мають відновити водний баланс торфовища. Також в заказнику планують облаштувати дерев’яні доріжки та вежі спостереження за птахами. Відновлення водно-болотних угідь заказника “Торфовище Білогорща” відбудеться завдяки проєкту Restore4Life, що фінансується Європейським Союзом. Частина коштів буде спрямована безпосередньо на виконання робіт з демонтажу конструкцій меліоративних каналів для відновлення водного балансу території та усунення інших штучних бар’єрів на ділянці заказника, що сприятиме покращенню біорізноманіття». Загальний бюджет проєкту “Відновлення водно-болотних угідь в межах ландшафтного заказника місцевого значення “Торфовище Білогорща” становить понад 4,2 мільйона гривень.
Природа Білогорщі
Комплекс торфовищ Білогорщі є дуже цікавим з кількох поглядів: подібна лучно-торф’яна рослинність рідко трапляється в інших місцевостях, різноманітність умов сприяє багатству фауни, та й краєвиди весняних квітучих лук справляють незабутнє враження.
Рослинний світ
Торфовище Білогорща – домівка понад 700 видів рослин, частина з яких занесена до Червоної книги України.
Основні рослинні елементи торфовища – це злаки, осоки та різнотрав’я. Навколо каналів шумлять зарості очерету і рогозу, осоки різних видів, верболози. В пору цвітіння тут особливо помітне яскраве різнотрав’я: жовті купальниці, пухнасті кульки кульбаб, гусяча лапка, запашний іван-чай. На Білогірських торфовищах можна натрапити на тундровий релікт – карликову полярну березу. Є тут і інші залишки тундрових рослин.
Тваринний світ
На рослинах можна побачити багато комах, частина з яких занесені до Червоної книги України: райдужниця велика, джміль моховий, перламутрівка евкомія (реліктовий вид), сінниця геро, синявець гелла, синявець телей та синявець темний (охороняються Бернською конвенцією).
Для торфовищ Білогорщі характерний багатий світ земноводних: у невеликих озерцях та каналах і навколо них можемо знайти жабу озерну, квакшу, тритона звичайного, гребенястого, ропуху сіру, а також вужа звичайного, ящірок прудку і живородну. Колись відмічали і рідкісну болотяну черепаху.
Цікавий вид амфібій, який можна зустріти на Білогорщі, – кумка червоночерева, що належить до родини круглоязикових. Вона дещо менша за звичайних жаб і має яскраве забарвлення: темний верх і чорне із червоними плямами черевце. Цим вона неначе попереджає: обережно, я отруйна! При небезпеці кумка перекидається на спину, демонструючи плями з метою налякати ворога. Тварина, яка одного разу “посмакувала” цією дивною жабою, не схопить її вдруге. Для дрібних тварин її пінисті виділення несуть смертельну небезпеку, у більших викликають важке отруєння. Для людини отрута кумки малонебезпечна, однак при потраплянні на слизові оболонки спричиняє пекучий біль. Зрештою, це миролюбна тварина, що застосовує свою зброю лише за необхідністю. Харчується кумка різноманітними дрібними безхребетними. В середині осені тварина знаходить собі надійний прихисток і впадає в зимовий сон.
Рідкісною є на торфовищі жаба-часничниця (назву вона дістала за специфічний запах часнику), яка відома своїм вмінням закопуватися в землю. А от гадюк, як повідомив герпетолог Тарас Гринчишин, тут немає, вони тримаються ближче до людських поселень, де є мишовидні гризуни.
Пташине царство
Один з поширених в Європі видів дозвілля – бьодвочінг, або птахоспоглядання. Білогорща дуже добре для цього підходить, недарма ж тут збираються поставити орнітологічні вишки, адже на торфовищах, за словами орнітолога Андрія Кийка, зустрічається понад 100 видів птахів. Тут гніздяться кропив’янки, кобилочки, трав’янки, солов’ї, жайворонки, чайка (не та, що на морі, а кулик з чорним чубом і тужливим криком), деркач, кулик-баранець, коловодник звичайний, плиска жовта, сорокопуд терновий, ставкова, чагарникова та велика очеретянки.
Учасники екскурсії бачили на каналах качок-крижнів та водяну курочку, які є звичайними на багатьох водоймах Львова.
Під час екскурсії особливу приємність справляє зустріч з одудом. Це досить великий, розміром з голуба, яскраво-помаранчевий птах. На голові віялоподібний рудий з чорними кінцями пер чуб. Голова, шия, спина і низ тіла рудий, кінці крил чорні із білими смугами, черево чисто-біле. У разі небезпеки птах лягає на землю, розправляє крила, розгортає чуб і піднімає вгору свій довгий трохи загнутий донизу дзьоб. Хижак сприймає його за якусь ганчірку і не чіпає. Крім того, одуд може відлякувати ворога за допомогою різкого неприємного запаху, за що його називають “крилатим скунсом”. Їжею цьому птахові слугують, головним чином, комахи та їхні личинки. Одуд – птах перелітний, тож восени він зникає з першими холодними дощами.
За словами орнітолога Андрія Кийка, на Білогорщі в очеретах гніздиться пара болотяних лунів, а минулого року він бачив канюка, який виглядав надто обскубаним, очевидно, луні його проганяли зі своєї території. Також цьогоріч була справжня сенсація, коли він повідомив, що бачив у травні пару сірих журавлів, які занесені до Червоної книги України.
“Унікальна болотиста місцевість, кормова база, спокій у природі роблять своє діло, – каже Андрій Кийко. – Я бачив тут два види чапель, для яких торфовища – це місце харчування. А нещодавно тут оселився рідкісний сірий журавель. Наразі дуже важливо зберегти природний ландшафт. Маємо зробити так, щоб заказник став місцем загального відпочинку на природі. Тут цілком реально прокласти веломаршрути, доріжки до кладок та водних угідь, найближчим часом плануємо поставити фотопастки, щоб запобігти стихійним сміттєзвалищам”.
Під час весняно-осінніх міграцій на Білогорщі з’являються рідкісні для Львова (а іноді й для Заходу України) види: бугай, шуліка чорний, синьошийка, різноманітні кулики та інші види.
Звірі Білогорщі
Серед тварин Білогорщі найчисленнішими є гризуни: миші польова і жовтогорла, миша маленька, хом’як звичайний, полівки лісова, водяна та звичайна. Досить часто трапляються землерийки, зайці, ласки, куниці, лисиці. До Червоної книги України належать: білозубка білочерева, вухань звичайний, вечірниця руда, нетопир звичайний, нетопир лісовий, кажан пізній, лилик двоколірний, горностай, тхір чорний, вовчок сірий, вовчок горішковий. Під час екскурсії відвідувачі бачили землерийку.
Але найцікавішими тваринами цієї місцевості є козулі і навіть лосі! Це просто фантастика, що фактично посеред міста живуть такі рідкісні тварини! Андрій Кийко розповідає:
“В травні я йшов дорогою коло лісосмуги і почув цікавий звук. Спочатку думав, що то якийсь птах, а потім згадав, що подібний звук видають молоді лосі. Очевидно, це лосеня кликало маму. Воно рухалося стежкою паралельно до дороги, і я ще кілька разів чув його голос”.
Восени 2021 року лось взагалі бігав Левандівкою!
Білогорща може стати місцем не лише рекреації і перезавантаження, адже там дуже тихо і спокійно, але й реабілітації для наших військових. А встановлення орнітологічних веж допоможе зацікавити людей “птахоспогляданням”, що є дуже цікавим та корисним видом дозвілля.
Білогорщу можемо заслужено назвати одним з дивовижних природних “заповідників” міста Львова. Ця територія, як і справжній заповідник, вимагає уважного та бережливого ставлення до себе.
