Неподалік Високого замку розкинувся промисловий район Підзамче. Саме тут функціонували різноманітні фабрики Львова. Але одне підприємство працює і надалі – млин фірми “Д. Аксельбрад і син”, пише сайт leopolis.name.
Поява млина
Наприкінці 19 століття на вулиці Богдана Хмельницького заснували паровий млин “Д.Аксельбрад і син”. Власником був підприємець єврейського походження Давид Аксельбрад. Територія підприємства була досить великою. Тож окрім млина там були ще склади та гуртівня борошна.
У 1905 році будівля зазнала реконструкції. Архітектор і будівельний конструктор Артур Шлеєн і дипломований інженер Йозеф Авін провели добудову і розбудову приміщень та території. Млин оснастили вальцевими станками, адже раніше розмелювання зерна відбувалося за допомогою жорен.
Загалом усе обладнання працювало від трансмісій. У рух їх приводила парова машина. У 30-х роках 20 століття з’явився електродвигун. Нове устаткування надало змогу переробляти пшеницю, жито, овес, ячмінь на обійне борошно.
У 1920-х роках на заводі часто проводилися страйки. Через це підприємство щомісяця було на обліку в поліції.
Діяльність після війни
Коли у Львів прийшла радянська влада, завод став підконтрольний державі. Під час Голокосту у роки Другої світової війни загинув син та дружина власника підприємства.
Внаслідок війни млин був знищений. Тож у 1946 році розпочалося будівництво нового млинзаводу з добовою потужністю 150 тонн. Адже у той період інші підприємства не могли забезпечити місто потрібною кількістю продукції через низьку потужність обладнання. У 1951 році було запущено роботу нового млина. Цей млинкомбінат №1 став найбільшим борошномельним комбінатом не лише на Львівщині, але й на заході України.
З початком роботи у працівників заводу виникли певні труднощі. Адже затарювання висівок і зерновідходів здійснювалося за допомогою ручного зважування, робітники вручну зашивали шпагатом мішки з борошном, зважували їх на товарних вагах і вручну транспортували на тачках до складу готової продукції. Тобто було завдання автоматизувати цей процес та спростити роботу.
Завдяки команді підприємству вдалося збільшити продуктивність у два рази. Також було оновлено обладнання. Скажімо у вибійному відділенні було встановлено ваговибійні апарати та зашивальні машини. Було запроваджено безтарну передачу висівок з млина, а для їх зберігання та відпуску – обладнані спеціальні бункери. З вугілля на газове паливо було переведено котельню і топку зерносушарки.
У 1970 році на млинзаводі ввели в експлуатацію другу чергу елеватора місткістю 15, 3 тисяч тонн зерна. Також було збудовано металеві бункери для завантаження висівок у вагони через верхні люки. З’явилося приміщення, що використовувалося як склад. У ньому могли зберігати борошно на 1100 тонн. У 1975 році почав функціонувати адміністративний корпус і нова вагова з прохідною.
Сьогодення
Підприємство Львівського комбінату хлібопродуктів активно працює на пшеничному 3-х сортовому помелі. Також млинзавод має власну торгову марку “Щедрик”. Загальна робоча зернова місткість філії “Львівський комбінат хлібопродуктів” складає 18,6 тисячтонн. Основні культури зберігання: пшениця, кукурудза, жито. За добу млинзавод може переробити 240 тонн, а протягом року – 48 тисяч тонн борошна. На підприємстві проходять практику студенти низки університетів та середньотехнічних навчальних закладів. Для працівників на території підприємства було встановлено і освячено капличку, де у святкові дні здійснюються молебні.
